PoslanieУ Музеї історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка діє виставка заслуженого художника України Надії Никифорової під назвою «Шевченкіана Надії». Цей творчий доробок художниці, який складається з шести величезних полотен: «Квадриптих «Шлях Тараса», «Триптих «Пренепорочная, благая!», «Пенталогія «Гайдамаки», « Причинна на рушникові», «Пенталогія «Кохайтеся, чорнобриві», «Триптих «На чистій, на широкій, на вольній землі», присвячений 200-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка.

Картини виконані в унікальній авторській техніці, вони неначе зіткані з невеликих фрагментів, і кожний з них – то окрема картина, з якої на нас дивляться герої Шевченкових поезій і картин. Тематично роботи об’єднано рушниками, такими, якими прикрашають селянські світлиці, гаптованими, з мереживом. Але тут це тільки за формою рушники, насправді – це картини.

«Квадриптих» «Шлях Тараса» художниця «виліплювала» зі 144 фрагментів. На рушникові «вишите» все життя Поета. Сирітське вбоге дитинство, петербурзька молодість і становлення його особистості, мученицьке заслання в аральських степах, повернення на Україну, відхід у Вічність. Сам портрет вражає. В погляді Поета  глибина душевного болю і гніву генія, який бачив жорстоку несправедливість життя. Вдивляєшся в це обличчя – і виникає відчуття, що Великий Тарас прийшов у наш день. І гірко йому, що й сьогодні наше життя не звільнилося від кривди й болю, які запеклися в його Слові. Надія Никифорова якимось незбагненним чином змогла донести до прийдешніх поколінь поетове послання:

А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли.

Із полотна «Триптих «Пренепорочная, благая!» на нас дивиться Діва Марія. Живе тепло і сяйво йде від її погляду. Своїми руками вона ніби обіймає людей, усю Україну і дає силу. І чути  Шевченкову «Молитву» до «…Матері святої, що в мир наш Бога принесла».

Тарас Шевченко був і Пророком, і художником, а ще ніжним ліриком, поетом найтонших порухів людської душі, і чи не найбільшим співцем жінки, матері, краси. «Катерина», «Наймичка», «Причинна», «Тополя», «Лілея», «Сон»…Художниця зробила їх персонажами своїх картин. Вони ніби живі, дихають, розповідають свою історію.

Надзвичайно сильне враження справляє «Пенталогія «Гайдамаки». Вирує людський натовп, співає кобзар, Гонта з дітьми, гайдамаки сходяться до Холодного Яру. Художниця дає глядачеві відчуття присутності: чути брязкіт зброї, яку освячують на битву з катами…Ось закохані Оксана і Ярема – воїн, захисник рідної землі, які поєднавшись проростуть міцним корінням в Українській землі, а дітки їхні  продовжать рід український…

Кожний образ полотен Надії Никифорової виписаний так, ніби дух Великого Тараса був поруч. Вона зуміла прочитати твори Поета – свого земляка, пережити, передумати й пропустити їх крізь своє серце, тому знайшлося й незвичайне, самобутнє вираження їх у художніх полотнах. Вони неповторно індивідуальні і засвідчують невичерпну багатовимірність таланту Людини.