Перестюк утрьох70 років виповнилося відомому українському вченому і педагогові, доктору фізико-математичних наук, професору, академіку НАН України, завідувачу кафедри інтегральних та диференціальних рівнянь  Миколі Олексійовичу Перестюку.
Випускник факультету. Тут розпочалися його перші наукові студії під керівництвом видатного українського математика Анатолія Самойленка. Пройшов шлях від асистента до професора, завідувача кафедри, 16 років обіймав посаду декана факультету.
Автор першої в світі монографії, присвяченої систематизованому викладу теорії імпульсних систем, та понад 350 наукових та навчально-методичних праць. Багато років читає нормативний курс з диференціальних рівнянь та низку спеціальних курсів, у яких висвітлюються найважливіші сучасні досягнення  теорії стійкості, топологічної динаміки, теорії інваріантних множин та імпульсних систем.
Визнаний популяризатор математики серед шкільної  молоді. Упродовж багатьох років очолював журі заключного етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з математики. Член  бюро відділення математики НАН України та  секції Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки.
Лауреат  Державної премії України в галузі науки і техніки (1996), Державної премії України в галузі освіти (2012), премії імені М.Крилова НАН України (1998). Заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордену «За заслуги» III ступеня. Почесний доктор Ужгородського національного університету  та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

– Миколо Олексійовичу, на Вашу думку, наскільки важливо сьогодні давати студентам знання з фундаментальних наук, адже науковий світ дедалі більше тяжіє до прикладних напрямів, які дають швидкий відчутний результат?
– Розвиток прикладних напрямів неможливий без фундаментальної науки.
У навчальних планах, скажімо, Массачусетського технологічного інституту чи інших університетів світу, які готують хороших ІТ-спеціалістів, перші три курси навчання – це фундаментальні класичні курси мехмату. На нашому факультеті навіть для спеціальності Актуарна та фінансова математика чи Прикладна та теоретична статистика викладають багато математичних курсів, але в ракурсі цих спеціальностей. Сучасні інформаційні технології вимагають знання курсу захисту інформації, а наші студенти вивчають його теоретичні основи (є навіть така спеціалізація).
– Як Ви оцінюєте рівень підготовки нинішніх абітурієнтів? Чи готові вони сприймати математику в тих обсягах, які пропонує факультет?
– На жаль, цей рівень упродовж останніх 5 років різко знижується. Не в останню чергу й через те, що підготовка школярів до навчання на мехматі і до складання тестів ЗНО – зовсім різні речі. В деяких загальноосвітніх школах нині всього 2 уроки математики на тиждень, тож якого рівня знань можна чекати від випускників? Але все залежить від мотивації та працездатності студента.
– Миколо Олексійовичу, Ви все життя навчаєте студентів «сухої» математики. Як вдається їх зацікавлювати, захопити? Наскільки б не був вмотивований студент, але на факультеті бувають курси настільки складні…
– На мою думку, тут багато залежить від рівня ілюстраційного професіоналізму викладача. Якщо ти сам уявляєш математику в картинках, то їх і спробуєш донести до студента. Якщо уявляєш математику в якійсь символічній інтерпретації, тоді й доносиш її символічно. Тобто існують достатньо різні підходи, і важко сперечатися, який з них кращий – тут кожен відчуває сам.
– І наостанок, що для Вас математика?
– Математика – це моє життя.