В історії української природознавчої науки чільне місце посідає ім’я Павла Аполлоновича Тутковського – першого українського академіка землезнавця – геолога. В. Вернадський називав його “найкращим знавцем неорганічної природи України”.

Народився Павло Аполлонович 1 березня 1858 р. на Вінничині. Середню освіту отримав у Житомирській 1-й восьмирічній класичній гімназії. У гімназійні роки Павло Тутковський читав твори Е. Тейлора, Герберта  Спенсера,  Миколи Чернишевського та ін.  За читання забороненої літератури керівництво гімназії дало випускникові Тутковському не зовсім доброзичливу характеристику для вступу до Київського університету. Попри це, в 1877 р. П.Тутковський вступає на природничий факультет університету Святого Володимира. Та вже в 1878 р. він був на один рік виключений з числа студентів за участь у студентських заворушеннях.

Протягом  навчання  в університеті П. Тутковський  найбільше захоплювався вивченням хімії, мінералогії, геології, багато працював у лабораторіях. Уже на першому курсі одружився. Після закінчення навчання П.Тутковський фактично без оплати виконував хімічні аналізи в технічній лабораторії університету. У 1883 р. фізико-математичний факультет обирає його стипендіатом для підготовки до професури кафедри мінералогії та геології.

У перші роки роботи в університеті, крім суто службових обов’язків, занять зі студентами, П.Тутковський проводив багато кристалографічних і петрографічних досліджень. Він навіть установив зв’язки (обмін колекціями) з багатьма закордонними палеонтологами.

У 1895 р. виникли неприємні стосунки з деякими професорами геології, і П.Тутковський залишає роботу в Університеті.

Довелося працювати вчителем у школах Києва. Однак, молодий учений не закинув своїх наукових захоплень. І вже в 1900 р. П. Тутковського за ініціативою відомого вченого, академіка О. П. Карпинського було запрошено на посаду позаштатного співробітника Санкт-Петербурзького Геологічного Комітету.

Ще в 1895 р. П. Тутковський розробив план артезіанського водозабезпечення м. Києва з глибоких девонських відкладів. Тоді ця вода ще нікому не була відома. П. Тутковський доводив, що вона повинна бути невичерпна і бездоганна в санітарному відношенні. Тепер м. Київ сповна користується цією артезіанською водою.

У  1899 р. П. Тутковський представив першу наукову роботу з карстових явищ і природних артезіанських джерел в Україні. Його активна наукова  діяльність  звернула на себе увагу в Росії й за кордоном. Відтак фізико – математичний факультет Московського університету за ініціативою професорів Д. Анучина й О. Павлова запропонував йому підготувати докторську  дисертацію. І в 1909 р.  П. Тутковський “поклав на стіл”, а в 1911 р. захистив у Московському університеті свою докторську дисертацію, отримавши відповідно ступінь доктора географії.

З вересня 1913 р. П. Тутковський починає працювати приват-доцентом, а навесні 1914 р. його призначають ординарним професором кафедри географії та етнографії Київського університету, де він читав лекції з фізичної і “культурної” географії.

У часи гетьманату Павла Скоропадського П.А.Тутковський разом з В.І. Вернадським брав активну участь у створенні Української академії наук – УАН. З перших днів її існування він був керівником Фізико-математичного відділення.

П.А.Тутковський дуже уважно і з великою любов’ю ставився до своєї педагогічної роботи. Він робив усе можливе, щоб лекції були живими, змістовними та інформативними. Про них серед молоді були позитивні відгуки. Багато з його слухачів та аспірантів здобули звання наукових співробітників і стали прекрасними лекторами й дослідниками. П.Тутковський завжди вважав дуже важливим і приємним ділитися своїми знаннями з молоддю й тими, хто не мав можливості дістати професійну освіту.

Надаючи великого значення популяризації науки в широких верствах суспільства, П.Тутковський читав лекції, видавав загальнодоступні книги, писав статті. Ці лекції вчений читав для широких мас, до речі, в Контрактовому домі на Подолі, в робітничих клубах Києва.

Академік Павло Тутковський був також співробітником тодішнього загальновідомого журналу “Київська старовина” й інших популярних видань. Серед багатьох його праць раритетними для сьогоднішнього студентства (і не тільки) стали підручники – Загальне землезнавство, Мінералогія, Краєвиди України” тощо.

Усе життя П.Тутковський працював за доволі несприятливих умов. Як зазначено в його “Автобіографії”, щороку він працював протягом трьох з половиною місяців на природі. Було так, що “я не обідав і харчувався тільки чорним хлібом і чаєм, тому що в тих поліських нетрях і за гроші нічого неможливо дістати, та й часу на це не було”. Сама наукова робота і можливість раз за разом спостерігати надзвичайно цікаві явища та об’єкти так захоплювали, що “думка про їжу абсолютно відпадала”.

В.ГЕТЬМАН,

 доцент географічного факультету