вечор--1П’ятниця 13-те? Сесія? Не біда! Грудневого вечора Інститут філології скликав усіх на Андріївські вечорниці, організовані кафедрою фольклористики. Студентство квапилося після іспитів, викладачі й співробітники з родинами юрмилися в холі. Вечорниці – це ж завжди передчуття дива. Особливо Андріївські. Так, цьогоріч кожен міг поворожити на професію – а раптом ваше покликання зовсім не те, з чого зараз здаєте іспити?! Дівчата традиційно намагалися зазирнути в майбутнє: питання «як же зватимуть нареченого?» все ще цікавить наших філологинь. Також ворожили на воску. Фольклористи, як і щороку, пригощали смачненьким, пропонували сувеніри з воску й листівки зі старовинними світлинами, проводили майстер-класи. Музики грали доладно, усім кортіло повчитися народних українських танців. Але спершу – кусання калити. А пан Калитинський підготував для панів Коцюбинських різні завдання (потанцювати з дівчиною, проказати скоромовку, пострибати через гілки чи зробити коло на коцюбі навприсядки)… Із традиціями України знайомилися й іноземні студенти Інституту філології та Підготовчого відділення КНУ. Веселощами свято захопило всіх, хто того вечора навідався до Інституту філології.