19 квітня університетська громада зібралася в поминальні дні, аби вшанувати пам’ять загиблого героя – захисника нашої Батьківщини, студента Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка – Святослава Горбенка. Керівництво університету вирішило увічнити пам’ять про одного з найкращих студентів-японістів, відкривши меморіальну дошку та назвати аудиторію синхронного перекладу Інституту філології іменем Святослава. Також Вчена рада університету ухвалила рішення про призначення стипендії імені Святослава Горбенка найкращим студентам.

Аудиторія ГорбенкаНа урочисте відкриття меморіальної дошки біля аудиторії імені Святослава Горбенка прийшли ректор Леонід Губерський, проректор Володимир Бугров, заступник директора Інституту філології Олена Івановська, професори, викладачі та студенти, побратими Святослава з 5-го батальйону ДУК, а також батьки героя – Лариса Вікторівна та Сергій Олександрович Горбенки.

Першим слово виголосив ректор, який зауважив, що в свої дев’ятнадцять років Святослав чітко розумів силу ідеї та відповідальності. Він, не задумуючись, свідомо пішов захищати Україну. Вчинок хлопця має стати прикладом мужності та сили духу. «Нині гинуть найкращі сини нашої Батьківщини, завдяки таким, як Святослав, ми віримо, що війна скінчиться», – сказав Леонід Губерський. Також Леонід Васильович висловив співчуття батькам та передав слово Сергієві Горбенку. «Немає смерті чеснішої, ніж смерть за свою Батьківщину. Я не засуджую вибір сина. Я пишаюся ним. Хочу, аби Святослав став останнім зі студентів, хто загинув на війні», – висловився батько загиблого воїна. Виголосив слова співчуття та поділився спогадами про старанного студента, який міг стати чудовим японознавцем, завідувач кафедри китайської, корейської та японської філології професор Іван Бондаренко. Зі сльозами на очах згадував свого товариша і Ярослав Кизим, який подружився зі Святославом, коли той перевівся до Інституту філології. Про силу характеру та героїзм сказали й побратими Святослава з 5-го батальйону ДУК, які були присутні на урочистому відкритті.

На завершення за українською традицією жалобну пісню виконав ансамбль «Роксоланія».

Олександра Касьянова