ректор вдвохВолодимир ЛИТВИНЕНКО

Українські науковці проаналізували роль Болонського процесу в розвитку вищої освіти України під час VII Міжнародної науково-практичної конференції «Європейська інтеграція вищої освіти України в контексті Болонського процесу», що відбулася 27 листопада у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Учасниками конференції стали понад 160 осіб з України та європейських країн. Показово, що 120 із них – керівники вітчизняних закладів вищої освіти.
У вітальному слові до учасників ректор Леонід Губерський зазначив: «Проведення конференцій, присвячених актуальним проблемам розвитку освіти, є традицією для нашого університету. Показово, що напрацьовані на таких заходах результати впроваджуються в освітній процес нашого університету».
У вступній доповіді перший віце-президент НАПН України Володимир Луговий нагадав, що саме перша конференція з питань імплементації Болонського процесу в Україні у 2012 році була майданчиком для розробки нового Закону України «Про вищу освіту». Про важливість реформ у сфері вищої освіти зазначив у своєму зверненні директор Британської Ради в Україні Саймон Вільямс. Саме завдяки Болонському процесу, на його думку, розвиток вищої освіти в Європейському Союзі в останні десятиріччя набув такої динаміки. Тому Велика Британія, незважаючи на ускладнення стосунків із ЄС, усе ж не буде відмовлятися від Болонського процесу.
– Нас усіх об’єднала одна ідея: українська вища освіта може бути включена до європейського освітнього простору вищої освіти, – розпочала свій виступ міністр освіти і науки України Лілія Гриневич. – Я розглядаю Болонський процес саме як запровадження тих інструментів, які допоможуть нам по-справжньому зробити конкурентною нашу вищу освіту.
Також у своєму виступі пані міністр окреслила коло питань, які безпосередньо пов’язані з імплементацією Болонського процесу в український освітній простір. Зокрема, щодо академічної мобільності студентів і викладачів, побудови системи внутрішньої і зовнішньої якості освіти, яка ґрунтується на довірі. Порушувались також питання утвердження академічної доброчесності, вдосконалення національної рамки кваліфікацій та створення національного агентства кваліфікацій, а також нової рамки вимог до захистів дисертаційних робіт докторів філософії.