бригіта1. Ще під час навчання ми знали, де будемо працювати. Коли повернулися з Києва, на нас чекала робота. Випускників із дипломами СРСР дуже цінували через те, що вони серйозно вчилися. Не кожен із нас працював потім безпосередньо за спеціальністю, але кожен знайшов своє місце в житті – і в НДР, і після об’єднання Німеччини. Вважаю, що це пов’язано з нашим навчанням. Адже ми не тільки добре опанували математику й програмування, а й були навчені розв’язувати будь-які задачі й проблеми, не відступати перед труднощами. На мою думку, саме в цьому таємниця нашого життєвого успіху – і в тодішній Німеччині, і в нинішній.
2. У мене так багато гарних спогадів про Київ і Університет! Найбільше пригадується тепле ставлення українців до нас. Наші викладачі були до нас дуже доброзичливі й уважні. Звичайно, вони так хотіли, аби ми повезли додому якнайкращі знання! Тож докладали неймовірних зусиль і вони, і ми. А дружба й теплі стосунки залишилися з нами назавжди. З Тетяною Хіміч ми дружимо ось уже 50 років!
3. Їх було чимало, пам’ятаю всіх. Олену Карагодову, Івана Коваленка, Людмилу Корнілову. Дуже приємно пригадати предмети, які викладали нам Володимир Малиновський (математична логіка) і Юрій Попов (теорія ймовірності). Вони докладали стільки зусиль, аби кожен із нас опанував ці складні курси!