1іЛариса КІТ

23 життя врятували впродовж літа студенти нашого Університету. Під час канікул вони працювали в команді «Пляжний патруль», де складали основний актив лайфгардів. А нещодавно строката команда рятувальників  на чолі зі своїм керівником Артемом Гальчуком (випускником КНУ) завітала до Університету, аби висловити подяку як нашим сміливцям, так і проректору В’ячеславу Шамраю та Відділу по роботі зі студентами (за поширення інформації та залучення добровольців до цієї важливої справи).
– У всьому світі прийнято вважати, що рятувальник на пляжі є волонтером, –  розповів Артем Гальчук. – Чимало американських сенаторів працювали у «Пляжному патрулі». Волонтерський досвід може стати критично важливим при прийомі на роботу, адже роботодавці добре розуміють: якщо людина здатна взяти на себе відповідальність за життя інших – вона апріорі буде успішною.
Служба працює в Києві від 2015 року і базується на принципах американської та австралійської рятувальних служб. Із них першочерговий – безпека самого рятувальника, тому вони працюють тільки за допомогою спеціального обладнання, що виключає прямий контакт.
– Досвід волонтерської роботи залишається на все життя – незалежно від спеціальності чи факультету, –  відзначив В’ячеслав Шамрай. А серед університетських лайфгардів – представники різних факультетів КНУ (географічний, ФРЕКс, Інститут геології, економічний та ФІТ).
Вони тренуються у басейнах ЦСК ЗСУ та спорткомплексу КНУ, а влітку – на пляжі. Вправи різноманітні: від кросу і гімнастики – до плавання на великі дистанції.
Основна вимога до рятувальника – бути відповідальною людиною. Студент географічного факультету Максим Авдіюк (врятував  життя 4-х людей, найменшому з яких не було й року): «Здається, що це просто: сидіти на пляжі, засмагати під сонцем… Однак усе, що може трапитися тут, лежить на плечах рятувальника, на його совісті». Тому впродовж всієї зміни (вона триває 9 годин) треба «тримати очі на воді» і не відволікатися ні на що. Навіть коли дівчата просять сфотографуватися, лайфгард ніколи не повернеться спиною до води!
Найбільший головний біль рятувальника – люди напідпитку. Саме вони становлять 80% врятованих, тож неодмінною частиною роботи є профілактична. Як не дивно, більшість людей реагували на зауваження наших лайфгардів адекватно.
Вони володіють навичками першої домедичної допомоги, засобами порятунку, мають серйозну психологічну підготовку. Знають: для будь-якого випадку, що може статися, існує свій протокол дій, і все ж трапляються зовсім несподівані ситуації. Так, студентові ФРЕКС Всеволоду Бездушному якось довелося допомагати пожежникам дістатися до теплохода, що аварійно пришвартувався на пляжі, і допомагати евакуйовувати пасажирів.
– Робота рятувальника, – узагальнює його однокурсник Роман Самборський, – дає дуже гарні комунікативні навички, покращення стресостійкості та досвід вирішення конфліктів. Саме через це я пішов у лайфгарди.