кулеба

Університет – це більше, ніж сукупність приміщень, навчальних годин та екзамени. це, передусім, спільнота, об’єднана прагненням до знань, відкриттів, спільним бажанням змінити світ навколо. Для мене гордість бути частиною спільноти університету з його давніми традиціями та великими досягненнями. Цьогоріч нашій alma mater виповнюється 185 років. Поважний ювілей, хоча добре, що в її коридорах молодість завжди переважає над віком.

Упродовж останніх двох століть інтелектуальне середовище Київського університету було двигуном розвитку вітчизняної академічної науки. Разом із тим, історія університету – це історія боротьби з ідеологічними обмеженнями, цензурою, репресіями імперської, а згодом радянської влади. Однак усі спроби знищити творчу свободу зазнали невдачі, Університет щоразу відновлювався і став місцем інтелектуального зростання української нації. Востаннє це сталося у грудні 2013 року: саме з парку Шевченка я зі знайомими студентами та викладачами «шеви» вирушив у колоні під прапорами на Майдан. Починалася Революція гідності.
Піднімати прапор української свободи – це справді крута історична місія нашого універу.
Разом ми захистили шанс для України стати сильною, успішною демократією, членом Об’єднаної Європи. Європейська інтеграція України – це повернення України на ментальну мапу Європи, остаточне руйнування бар’єрів між нами та нашими західними сусідами. Моя ціль, щоб слово «Європа» перестало бути синонімом «закордону», щоб ні у наших сусідів, ні у нас самих не було навіть найменшого сумніву, що «Україна – це Європа». а стабільна, процвітаюча Європа є просто неможливою без України.