Дорогі ветерани!

Спливає сім десятиліть життя людей, народів, держав. Однак в історії нашого народу, в історії народів Європи та світу є подія, значення якої непідвладне часові. Це Перемога над нацизмом у Європі, завершення Другої світової війни.

Особливе значення ця перемога у війні з фашистською Німеччиною має для українського та народів Антигітлерівської коаліції.  Адже Україна в цій війні зазнала нечуваних утрат. 3,5 мільйони наших земляків загинули на фронтах, померли від ран, пропали безвісти. Спалені міста й села, зруйнована економіка і соціальна сфера, понівечені людські долі.

Тому травневі дні Перемоги – це особливий час для нашого народу, дні пам’яті, скорботи, шани й уславлення живих і полеглих визволителів.

Крізь полум’я війни пройшли й тисячі студентів і викладачів Київського університету. На полях битв, у підпіллі й партизанських загонах полягли понад 200 студентів, викладачів і співробітників. Вічною славою вкрили свої імена Герої Радянського Союзу – вихованці університету. Ми не забудемо тих, хто віддав для Перемоги найдорожче – життя.

Час невблаганний. І наші ветерани, ті, хто відбудовували університет з руїн, жертовно, не покладаючи рук, працювали задля розквіту alma mater і майбутнього нашої Вітчизни, відходять у вічність. Але вони залишають після себе вихованців, наукові школи, добрі справи. І ми їм вдячні, ми пишаємося ними й шануємо.

То ж у ці сонячні травневі дні 70-річчя Перемоги над гітлеризмом схилімо голови перед поколінням людей, які віддали молодість, здоров’я, життя, винесли всі труднощі відбудови країни в ім’я світлого майбутнього.

Вшановуючи бойовий і трудовий внесок у Перемогу, сердечно вітаю ветеранів університету і бажаю Вам, Вашим дітям, онукам і правнукам мирного неба, земного щастя й добра.

 

 

З повагою                                                            Леонід Губерський