Корпус 1943Тяжкі випробування випали в роки Великої Вітчизняної війни й на долю самого Київського університету. Більшість професорів і студентів було евакуйовано на схід – спершу до Харкова, а потім до казахського міста Кзил-Орди. З лютого 1942 року наш університет, злучений з Харківським університетом в Об’єднаний український державний університет, у неймовірно важких умовах проводив підготовку фахівців, працював для фронту, для Перемоги.

У червні 1944 року викладачі, співробітники, студенти й аспіранти повернулися до рідних червоних стін головного навчального корпусу. На жаль, крім місцями зруйнованих зовнішніх мурів і фасаду, нічого більше не залишилося від величної будівлі архітектора В.Беретті. Вибухи й пожежа, сплановані гітлерівцями при відступі, знищили храм української науки. Обладнання лабораторій, фонди музеїв та бібліотеки були пограбовані, понівечені або вивезені до Німеччини. Професорам і студентській молоді довелося відроджувати університет з руїн і згарищ. Саме завдяки самовідданій праці вчорашніх фронтовиків, їхній вірі, наполегливості та терпінню воскрес Київський університет, повернув утрачені через війну позиції, а згодом і посилив їх.