даниленко фейкЛариса КІТ

Фото Н. Мацибок-Стародуб ©

Нині завдяки соціальним мережам кожен може стати комунікатором і видавати гори контенту. З’явився новий тип натовпу – комунікативна маса, якою керує велика кількість інформаційних імпульсів ззовні. Окрема людина стає ще більш беззахисною перед новим світом, де інформація стала новою нафтою. Кордони зникають у світі не тільки фізичному, а й віртуальному, оскільки ми споживаємо єдиний на всіх інформаційний контент.

Про це, а також різні аспекти фейку як кричущої ознаки сьогодення говорили учасники Зимової школи комунікацій «Генетика фейку», яку організувала кафедра міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій ІМВ. Спікерами заходу стали як викладачі кафедри, так і запрошені експерти відповідних галузей, а слухачами – студенти й старшокласники, які цікавляться сферою медіакомунікацій та комунікативними технологіями.
Про філософію фейку, історичні версії правди, соціальні контексти сприйняття інформації та використання минулого у побудові сучасної картини світу говорили професор Микола Ожеван і доцент Інна Валевська. Нейропсихологію фейку і візуальні маркери брехні розкрив перед присутніми професор Юрій Романенко. Разом із клінічним психологом Віталієм Матусевичем учасники школи намагалися розібратися, як інформація впливає на кожного з нас окремо та чи всім людям притаманне навіювання. З PR-стратегом Сергієм Дідковським дискутували на тему хайпу, який так люблять здіймати в соціальних мережах.
Фінальним акордом Зимової школи став виступ корифея галузі, професора Георгія Почепцова «Комунікація, яка створює і руйнує світи». Як зазначив професор, нині в світі не існує єдиної термінології в галузі медіакомунікацій, Британський парламент заборонив вживати в офіційних документах слово «фейк», а Cambridge Analytica аналізує навіть ціни на імпортні фрукти на базарі у Стамбулі (загалом – 650 параметрів). Професор Почепцов ставиться до фейків загалом спокійніше, ніж усі держави разом узяті, а непряме спростування діє набагато сильніше за пряме, і це – високе мистецтво. У державну статистику Великої Британії, Канади, Франції введено пункт «щастя», рівень якого вимірюють шляхом звичайного опитування, а вивченням майбутнього найбільше займаються військові.
По закінченню лекції усі охочі вишикувалися в чергу за автографом до Георгія Почепцова, а учасники школи отримали сертифікати.