Геніальності притаманні щонайменше дві, важливі для  вченого, риси. По-перше, це здатність сприймати, об’єктивно аналізувати та об’єднувати  широкі галузі знань. І, по-друге, здатність до  стрімких і неочікуваних стрибків думки в зближенні експериментальних даних і понять, які для пересічної людини здаються далекими одні від одних і нічим не пов’язані.  Обидві ці риси притаманні П. Г. Костюку – академікові НАН і АМН України, низки Європейських академій, Героєві соціалістичної праці і Героєві України, директорові Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця (до травня 2010 року), Заслуженому діячеві науки і техніки України. У серпні минулого року виповнилося 90 років від дня народження Платона Григоровича Костюка.

КостюкП.Г.Костюк народився 20 серпня 1924 р. у Києві в родині шкільного  учителя Г.С.Костюка (пізніше -  директора Інституту психології, академіка АПН СРСР). Школу Платон Григорович закінчив у день початку  Другої світової війни, згодом евакуювався (разом з батьком) до Сталінграда, де вступив до обох (які існували на той час у місті) інститутів – медичного й педагогічного (відповідно до клінічного та іноземномовного відділень). Вибравшись з охопленого вогнем  Сталінграда в 1942 р., Платон Григорович з батьком переїжджає до Кзил-Орди, де продовжує навчання на біологічному факультеті Об’єднаного  українського університету. Через рік П.Г.Костюка призвали до Червоної армії, а Перемогу він зустрів у Прусії фельдшером окремого резервного батальйону. Після війни закінчив біологічний факультет Київського університету (1946 р.) і лікувальний факультет Київського медичного інституту (1949 р.)

Після закінчення університету П.Г. Костюка залишають на роботі в лабораторії загальної фізіології за рекомендацією керівника лабораторії, одного з основоположників електрофізіології, професора (а згодом академіка АН УРСР) Д.С.Воронцова. Саме він відіграв основну роль у становленні П.Г.Костюка як мембранолога-електрофізіолога.

Наукову роботу П.Г.Костюк почав вести ще в студентські роки. Тепер уже важко уявити, де він брав час для науки, навчаючись  у двох ВНЗ, щоб у рік закінчення медичного інституту захистити кандидатську дисертацію. Тоді йому виповнилося лише 25 років.

З 1951 року Платон Григорович, не припиняючи експериментальних досліджень, які стали справою всього його життя, розпочинає педагогічну роботу на кафедрі  фізіології тварин і  людини  університету. При виконанні  електрофізіологічних досліджень він уперше в СРСР почав застосовувати скляні  мікроелектроди для внутрішньоклітинної реєстрації електричних потенціалів нервових клітин. Такий новаторський підхід не тільки  вивів Платона Григоровича на передовий рівень світової науки, а й сприяв Київському університетові утвердитися як одному з передових мембранологічних центрів України.

Високий інтелект, потяг до конструювання оригінальних приладів, невгамовна працездатність  забезпечили Платонові Григоровичу (через 7 років після кандидатської) можливість захистити докторську дисертацію. Результати  своїх досліджень він узагальнює в монографіях, які в 1960 р.  відзначено престижною премією ім. І.П.Павлова АН СРСР. У рік захисту докторської дисертації професор П.Г.Костюк після переходу Д.С. Воронцова до інституту фізіології ім. О.О.Богомольця очолює лабораторію загальної фізіології Інституту фізіології університету, в якій лише  11 років до цього  судилося йому провести свої перші експериментальні дослідження.

У 1958 р.  П.Г. Костюк (мабуть,  не без порад і рекомендацій свого учителя Д.С. Воронцова) переходить на роботу в систему АН УРСР і створює в  Інституті фізіології ім. О.О.Богомольця відділ загальної фізіології (центральної нервової системи) і зразу ж береться до розробки комплексу спеціальної апаратури для мікроелектродних досліджень . Уперше в СРСР був створений електрофізіологічний комплекс, який повністю відповідав тодішнім світовим технічним вимогам, а деякі прилади не мали закордонних аналогів. За розробку цього комплексу колектив, очолюваний П.Г.Костюком, був удостоєний Державної премії в галузі науки і техніки УРСР (1976 р.).

Ще в університеті за допомогою першого свого приладу П.Г.Костюк виконав електрофізіологічну роботу з відведення електричних реакцій від особливих нервових клітин. Доповідь про її результати була настільки пріоритетною, що її не тільки опублікували закордонні часописи. Вона була включена до програми міжнародного фізіологічного конгресу (Буенос-Айрес, 1959 р). На доповіді, яку вчений зробив англійською мовою, був присутній Дж.Екклс, лауреат Нобелівської премії, один із лідерів електрофізіології. Коли доповідач розповів «науковому світилу», що ці результати отримані за допомогою власне сконструйованого приладу, то зразу ж отримав запрошення до лабораторії Дж. Екклса в Канберрі (Австралія).

Робота  П.Г. Костюка в лабораторії Дж. Екклса (1960 – 1961 рр.) не тільки підвищила його міжнародний статус, а й сприяла розумінню переднього краю нейрофізіології. Широке впровадження мікроелектродів викликало стрімкий розвиток фізіології клітини, який виділився в самостійну науку – мембранологію.

Платон Григорович розумів, що важливим у дослідженнях є не лише ідея експерименту, а й правильний вибір методики, що визначає успіх у розв’язанні поставлених завдань. Тому він і далі вдосконалює електрофізіологічні методи.

Разом з  З.О.Сорокіною він створює катіон-селективні мікроелектроди і цим методом експериментально доводить правильність одного з основних постулатів мембранної теорії біопотенціалів – калій і натрій  перебувають у протоплазмі клітини у вигляді іонів, які компенсують від’ємні  заряди біополіелектролітів. Разом з  О.О. Кришталем та ін. вперше в СРСР упроваджено метод фіксації напруги на клітинній мембрані, що дозволило розділити  сумарний струм через мембрану на окремі його  компоненти. В подальшому П.Г.Костюк і О.О.Кришталь зі співробітниками відділу розробили новий метод – внутрішньоклітинного діалізу, який здобув визнання і впровадження в  мембранологічних лабораторіях світу.  На думку багатьох провідних учених світу, за цей метод і результати фундаментальних досліджень автори мали б отримати Нобелівську премію. Але їх випередили німці – Е.Неєр і Б.Сакман, які мали переваги в матеріальному забезпеченні (премія 1991 р.).

Завдяки цій методиці П.Г.Костюку з учнями вдалося вперше виміряти сигнали, які передаються  всередину клітини, і визначити вирішальну роль у такій передачі іонів кальцію. При різних хворобах у першу чергу порушуються механізми  внутрішньоклітинної сигналізації, що й спричиняє патологічні процеси. Внесок П.Г.Костюка та його учнів у парадигму кальцієвої сигналізації був відзначений Державною премією СРСР (1983 р. ). Виявлення кальцієвих каналів зареєстровано Державним комітетом  СРСР як відкриття (1983 р.). Так уперше в світі була складена повна схема процесів, які відбуваються в мембрані і є основою іонних механізмів біоелектрогенезу. Це було надзвичайно важливим для розуміння механізмів передачі і трансформації інформації в мозку. Тобто,  для розуміння регуляції нервовою системою основних функцій організму в нормі і при патології.

Плідну наукову роботу з індексом цитування – 6360 (понад 1150 статтей, 12 монографій, 4 підручники, 28 докторів і 97 кандидатів наук) Платон Григорович успішно поєднував з організаційною, педагогічною і громадською роботою.

Багато років Платон Григорович вів інтенсивну педагогічну діяльність, читав лекції студентам нашого університету (у 2009 р.  удостоєний звання «Почесний доктор Київського університету імені Тараса Шевченка»), університетів КПІ, Києво-Могилянської академії та студентам заснованих ним кафедр. Великою популярністю і тепер користуються його підручники.

П.Г.Костюк нагороджений 2-ма орденами Трудового Червоного прапора, 2-ма орденами Леніна, званнями Героя Соціалістичної праці і Героя України, дипломом Президента України, орденами «За заслуги», «Князя Ярослава Мудрого» та багатьма ін.

Платонові Григоровичу були притаманні найвищі людські цінності. Серед яких особливо вирізнялася шляхетність.

Усі, хто працював з Платоном Григоровичем, спілкувалися з ним, просто знали його і слухали його лекції, що вражали студентів і науковців новизною, оригінальністю, новаторськими ідеями та емоційністю мови, знають його як невтомного трудівника, людину щирої душі і невичерпної доброти, як патріота України. Учні Платона  Григоровича (серед яких вирізняється постать Олега Кришталя – теж випускника Київського університету імені Тараса Шевченка, нинішнього директора Інституту  фізіології ім. О.О. Богомольця) і послідовники докладають усіх зусиль, щоб  створені ним наукові напрямки невпинно розвивалися на благо вітчизняної науки, якій він присвятив усе своє життя. Унікальну епоху фізіології Платона Григоровича Костюка, в якій кількісні підходи і розуміння механізмів були основними пріоритетами,  продовжують його учні.

 

Володимир Рибальченко,

Заслужений діяч науки і техніки України

(ННЦ «Інститут біології»)