Анна Луканська

Перший у світі військовий фоторепортер зажив слави завдяки знімкам з України. Про це відвідувачам Музею Києва розповів асистент кафедри історії Центральної та Східної Європи
Історичного факультету КНУ Іван Стичинський

Його лекція «Мілітарна фотографія на початку ХХ століття» відбулася у межах виставкового проєкту «Київ через об’єктив. З історії міської фотографії. 1850–1930 роки».
Відвідувачі виставки мали унікальну нагоду побачити історичні дніпровські краєвиди, старий Хрещатик і Поділ, Ланцюговий міст та інші інженерні споруди й архітектурні пам’ятки, знищені чи пошкоджені під час війн та забудов.
«Наш Університет як архітектурна домінанта міста часто опинявся в об’єктиві, та й сам був осередком розвитку фотомистецтва», – нагадує Іван Стичинський. Відомих майстрів запрошували до закладу в статусі офіційних фотографів. Фіксації потребував навчальний процес, а крім того, університети сприяли розвитку такого явища як наукова фотографія.
Серед піонерів світлопису та військового фоторепортажу варто згадати британського фотографа Роджера Фентона, який, власне, й привіз цей технічний винахід в Україну. Фентон зробив одні із перших знімків Києва, коли 1852 року на запрошення свого друга інженера Чарльза Віньйоля прибув до міста фіксувати різні етапи будівництва Ланцюгового мосту через Дніпро. Згодом як офіційний фотограф Британської армії вирушив до Криму.
«Розвиток та поширення фотографії в середині XIX століття безпосередньо пов’язані з військовою історією, адже під час воєнних кампаній зростала потреба у фіксації подій, – пояснює дослідник. – Зародження репортажної зйомки відбулося під час Кримської війни 1853-1856 років, тобто саме на території сучасної України – на жаль, нині тимчасово окупованій росією».
В об’єктив Фентона потрапляють прості солдати й офіцери. Протягом кількох місяців, проведених на фронті, він на власні очі бачить всі жахіття збройного протистояння, хоча й не фотографує загиблих та поранених. Одна з найвідоміших світлин британця – дорога, всіяна гарматними ядрами, – зроблена в Делагардовій балці в Севастополі. Вона отримала назву «Долина Тіней Смерті» та разом з іншими кримськими знімками автора була представлена у 1855 році на Лондонській виставці.
«Воєнні світлини Києва й Наддніпрянської України кінця XIX – початку XX століття стосуються здебільшого російської царської армії, значну частину якої становили українці. У нас було чимало гарнізонних міст, де військові диктували моду на фотознімки та були активними відвідувачами фотосалонів», – розповідає Іван Стичинський.
Військові були важливою й активною частиною суспільства, тому мілітарна фотографія може чимало розповісти про побут, одяг, смаки, повсякдення українців. Вже з другої половини XIX століття світлини стають поширеним явищем, а відповідно – одним із основних джерел вивчення історії тієї доби.
Фото надано Музеєм Києва