МаттерхорнМаттерхорн (нім. Matterhorn, італ. Mont Chervinia) – одна з найкрасивіших вершин світу і точно найпрекрасніша з тих, на яких мені пощастило побувати. Сходження на Маттерхорн було моєю метою відтоді, як я отримав перше уявлення про альпінізм. Якщо хтось ніколи не чув про таку гору, але подорожував за кордоном, ймовірно бачив силует Маттерхорну, зображений на відомих швейцарських шоколадках Toblerone.
Гора Маттерхорн розташована на кордоні між Швейцарією та Італією і має форму правильної чотиригранної піраміди. Її висота – 4476 метрів і вона остання з альпійських чотиритисячників, на вершину яких ступила нога людини. У 1865 році п’ятеро англійських та швейцарських альпіністів уперше здійснили таке бажане сходження на Маттерхорн, але троє з них тоді не повернулися.
Я та троє моїх друзів вирішили повторити маршрут першопрохідців (сьогодні він називається класичним) північно-східним гребенем Хьорнлі з боку швейцарського міста Церматт. У Швейцарії високо розвинена система залізничного транспорту, тому більшість альпіністів і туристів добираються саме залізницею. Ми ж обрали бюджетніший варіант – власний автомобіль. Цікаво, що в Церматті дозволяється користуватися лише електромобілями та велосипедами, тому автомобіль довелося залишити в селі перед Церматтом і пройти решту шляху пішки.
Церматт – популярний альпійський гірськолижний курорт з розгалуженою системою підйомників. Дістатися до підніжжя Маттерхорна можна всього за півгодини. Однак ми обрали складніший, проте корисніший для акліматизації шлях – 9 годин на своїх ногах при наборі висоти 1800 метрів.
Біля підніжжя гребеня Хьорнлі розташована хатина Хьорнлі (Hörnliehutte), де кожен за відповідну плату може провести ніч перед сходженням чи після нього. Наразі вона на реконструкції у зв’язку зі святкуванням наступного літа 150-річчя першого сходження на Маттерхорн. За сто метрів від хатини знаходиться кемпінг, де вже не одна сотня груп альпіністів ставила свої намети. Нашими сусідами в базовому таборі, а згодом і на маршруті, стала четвірка поляків і пара турків. І хоч для обох груп це було вже друге сходження на Маттерхорн, однак нам, на відміну від них, таки вдалося в день виходу на маршрут піднятися на вершину. Зустрілися ми з ними в хижці Солвея – невеличкій хатині на висоті 4000 метрів – щоправда, ми були на спуску, а вони все ще на підйомі. Тієї ночі в хижці, розміри якої три на чотири метри, ночувало 20 людей! Зазвичай хижка Солвея слугує альпіністам як прихисток у негоду, або у випадку, якщо вони не встигають спуститися до базового табору (як ми).
Маршрут гребенем Хьорнлі має середню категорію складності. До хижки Солвея – велика кількість скельних веж, які потрібно або траверсувати з лівої сторони, або лізти в лоб; після неї – сніжні поля з невеликими скельно-льодовими стінками. Набір висоти – 1200 метрів. Зазвичай професійні гіди витрачають п’ять годин на підйом і п’ять годин на спуск у нормальних умовах. Нам довелося витратити вісім годин на підйом і дев’ять на спуск. Враховуючи більшу, ніж зазвичай,  кількість снігу на маршруті, а також те, що ми вчотирьох рухалися однією зв’язкою – це дуже гарний показник.
Дуже важко описати відчуття, коли ти після восьми годин підйому піднімаєш голову і бачиш, що більше немає куди підніматися. Неможливо описати красу, яку бачиш навколо. Ціна цього – постійний  вітер в обличчя, замерзлі пальці, каміння, що падає на голову, провалювання в сніг, відсутність апетиту цілу добу й багато іншого. Але воно того варте!

Богдан МІРЧУК,

магістр 2 курсу спеціальності «прикладна економіка» економічного факультету