Найважливіші досягнення науково-технічного прогресу Радянського Союзу після Другої світової війни відбулися в галузі космонавтики, важкої промисловості та кібернетики. Успіхи з комп’ютеризації та інформаційних технологій безпосередньо пов’язані з українськими вченими і Київським державним університетом імені Т.Г. Шевченка. У той час Київ став опорним майданчиком для розвитку нової науки – кібернетики. Саме з Києвом пов’язано створення першої в континентальній Європі електронно-обчислювальної машини (1951 рік), заснування Обчислюваного центру АН УРСР (1957 рік) та Інституту кібернетики (1962 рік). Логічно, що за таких обставин різко зросла потреба в спеціалістах – розробниках програмного забезпечення, фахівцях із чисельних методів оптимізації, баз даних, інформаційних систем та їхнього застосування.

Створення факультету кібернетики
у Київському університеті – виклик часу

З ініціативи академіка АН УРСР В.М. Глушкова та декана механіко-математичного факультету професора І. І. Ляшка в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка був організований факультет кібернетики у складі 4-х кафедр: обчислювальної математики, теоретичної кібернетики, економічної кібернетики та прикладної лінгвістики (наказ міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР №258 від 6 травня 1969 року Ю. Даденкова). Першим деканом новоствореного факультету кібернетики призначено І. І. Ляшка. У серпні того ж року на факультеті було засновано кафедру моделювання складних систем. Сьогодні 6 травня відзначається як день народження факультету.