АнтонЦього літа Постійним Представником Президента України в Автономній
Республіці Крим став заступник
директора Інституту міжнародних
відносин Антон Кориневич.
Як юрист-міжнародник Антон працює над кримською тематикою ще з 2014 року (окупація АР Крим, аналіз порушень прав людини та вчинених міжнародних
злочинів), допомагаючи державним
органам розбудовувати свою діяльність у нових умовах окупації. Отримавши пропозицію очолити Представництво Президента України в АРК, зрозумів,
що це – новий виклик, велика
відповідальність і шанс зробити щось корисне для своєї держави, для Криму
і кримчан.

– Наскільки складно було Вам як науковцеві перейти від теорії до практики?
– З одного боку, це був досить серйозний виклик, адже ти з наукового, аналітичного, експертного середовища потрапляєш, умовно кажучи, в поле – у державний орган, який опікується питаннями Криму. Для мене це й висока відповідальність, і зміна стилю життя. Але, думаю, це було правильним рішенням, адже юрист-міжнародник, який цікавиться питаннями окупованих територій, може бути дійсно доречним на такій посаді. Сподіваюся, зможу зробити щось позитивне для країни у більшому масштабі.
– Наскільки великі повноваження Представництва?
– Вони регулюються Законом України від 2000 року, а також Указом Президента від 2016 року, виданим уже за умов окупації. Звичайно, Представництво мало набагато більше повноважень у мирний час, коли воно розташовувалося у Сімферополі і координувало діяльність між органами місцевої влади, державної влади в АРК і Президентом України. Нині Представництво розміщене у Херсоні. Не маючи можливості працювати з територією Криму, ми концентруємося на роботі з людьми. Це, по-перше, напрацювання відповідних законодавчих змін, які покращать становище кримчан і допоможуть їм отримувати необхідні послуги на території, підконтрольній Україні. Працюємо також над стратегією деокупації та реінтеграції АРК, над захистом прав людини. Діяльність Представництва базується на трьох основних засадах: зовнішня політика, внутрішня політика і міжнародне право.
Усе, що стосується Криму, сьогодні регулюється міжнародним правом. Крим є окупованою територією, тому там працює міжнародне гуманітарне право (право збройних конфліктів). РФ не має жодного мандату, правового титулу на цю територію – її сувереном є Україна. Крим завжди був і буде частиною України.

– Ситуацію з Кримом правильно називати саме окупацією, а не анексією, як подекуди звучить?
– Так, ми називаємо її окупацією, тому що окупація – тимчасовий стан. Можна говорити «спроба анексії» – тому що держава Україна не визнає жодних дій РФ щодо анексії Криму.
– Дуже чіткою стала риторика Представництва, помітними його заяви в інформпросторі. На Вашу думку, вони здатні вплинути на ситуацію?
– Це приємно чути, адже ми активно працюємо у такому напрямку. Питання Криму потрібно тримати на порядку денному як на міжнародній арені, так і на внутрішньому інформаційному полі. І наша чітка позиція, чіткі заяви, чітке бачення (знову ж таки, на основі норм міжнародного права) повинні звучати у цьому полі.
– Пане Антоне, Ваші наукові інтереси останнім часом стосувалися і Криму, і Донбасу. Чи не постраждає тепер один із них?
– Як експерт і науковець я працював по тематиці Криму і Донбасу, адже займаюся міжнародним гуманітарним правом і міжнародним кримінальним правом. Звичайно, сьогодні майже весь мій час присвячений Криму. Прагну зробити все можливе для того, щоб нині якщо не повернути Україні контроль над Кримом, то покращити ситуацію і полегшити долю громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї.
Питанням Донбасу планую займатися у рамках Комісії з питань правової реформи. Її створено Указом Президента України від 7 серпня 2019 року. У межах Комісії працює робоча група з питань реінтеграції окупованих територій, мені довірили її очолити. Якраз ця група працює над проблемами і Криму, і Донбасу.
– Чи існують перешкоди для ратифікації Римського статуту?
– Я абсолютний прихильник ратифікації, не раз висловлювався щодо цього. Думаю, що колеги, які мають певні застереження чи побоювання щодо ратифікації Римського статуту, просто не розуміють сутності питання з точки зору міжнародного права. Усі зобов’язання у межах другої заяви щодо визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду (МКС) Україна на себе вже взяла. Умовно кажучи, МКС вже може через певний час притягнути до відповідальності будь-кого, хто вчинив воєнний злочин чи злочин проти людяності на території України. Тобто всі зобов’язання у нас вже є, а ратифікація дасть певні права. Зокрема, Україна зможе бути повноцінним членом Асамблеї держав-учасниць МКС, ставити питання на її порядок денний, висувати українського громадянина на посаду судді, брати участь у виборах прокурора МКС. Побоювання чи застереження щодо ратифікації – від нерозуміння сучасного стану речей. Усі зобов’язання Україна на себе вже взяла, ратифікація тільки надасть нам права, вона нічого не змінить у контексті наших зобов’язань.
– Чи будете Ви встигати викладати в університеті?
– Університет для мене – це мій рідний дім, і ще більш рідний – Інститут міжнародних відносин. Я залишаюся викладачем і дуже вдячний ІМВ, який дає мені таку можливість. Намагатимуся все робити для того, щоб не забувати про викладацьку роботу.
Спілкувалася
Лариса КІТ