864608_3

Про верховенство права

Я хочу, щоб наша влада доклала зусиль, аби розставити крапки над «і»: хто винен – має нести відповідальність. Винен кримінально – має нести кримінальну відповідальність, винен політично – має нести політичну відповідальність, а остання визначається виборцями, а не владою. Це має бути закріплено в законах. Тоді  ніхто не міг би втручатися й чинити насильство щодо тієї чи іншої людини. Всі мають користуватися свободою, демократією, відчувати захист від будь-якого зазіхання на життя, на право на життя, на свободу.

Про чиновництво

Є дві проблеми, які повинні бути усунені, і це зробити дуже легко: по-перше, слід не дозволяти чиновникам формувати політичну формулу життя, по-друге, приймати людей на посаду не з точки зору відданості партії чи посадовій особі, а з точки зору професійності й відданості українському суспільству.
Як це зробити? Для цього слід вимагати від влади, чиновників і суспільства саме таких дій – голосувати відповідно, виступати відповідно, захищати відповідно, стояти на своєму відповідно, поважати себе і народ відповідно. У нас немає іншого шляху, всі так роблять. У нас немає ноу-хау, що прийде хтось десь звідкись і за нас це зробить. Ми самі маємо це зробити, іншого шляху не існує.

Про українсько-російські відносини

Українсько-російські відносини могли б бути набагато кращими. Хоч цифри про товарообіг, інвестиції тощо говорять про те, що Росія – наш основний партнер. Українсько-російські економічні та соціальні відносини стоять на першому місці, і не можна нехтувати цим фактом. Мільйони українців хочуть нормальних відносин із Росією. Думаю, мільйони росіян – також. Інша справа, що російська й українська влада інколи не можуть порозумітися між собою. Хто в цьому винен найбільше? Скажімо, такі інституції, як Митний і Євразійський союзи, не є для України перспективними і не передбачають рівноправ’я. В цьому суть. Відносини мають бути рівноправними, щоб Україна могла впливати, будучи членом якогось союзу, і відстоювати там свої інтереси. Якщо цього не буде, і все диктуватиме Росія, то нам там немає чого робити, ми знову потрапимо          в      пастку.
Якби російська влада зрозуміла, що не можна з Україною поводитися так, як вона поводиться… Наприклад, чому ми сьогодні платимо за газ на 120 доларів більше, ніж платить Європа?  Чому ми часто чуємо зауваження, які межують із неповагою, про нашу владу чи українців?  Чому?  Вони що, вважають нас своїм регіоном, Тамбовською чи Тульською областю? Давайте будемо говорити про рівноправні відносини. Хіба Росія вже зовсім не потребує, скажімо, українського ринку?

Треба модернізувати, змінити наші відносини з Росією, поклавши в основу взаємний інтерес і рівноправність. Слід не боятися союзів із Росією, а творити такі союзи, які підтримуватимуть українську незалежність і український суверенітет. Якщо так буде, то я підтримаю таку філософію і такі союзи.

Про свободу

Якщо ви людина у віці, то переконуйте дітей та онуків, щоб працювали на державу, на Україну, щоб не були осторонь, щоб не була «моя хата з краю». Хіба свобода це погано? Чому пташка рветься з клітки, навіть із золотої? Навіть якщо вона бачить яструба чи кішку, вона рветься на волю, ризикуючи життям. Воля – це природна тяга людини. Може, забули про сталінські репресії, мільйони жертв, кістки яких із землі стирчать і сьогодні… Розумію, що все робиться не так, як хотілося б. Але давайте разом це робити, а не просто стояти осторонь і критикувати когось, говорячи, що хтось розвалив Радянський Союз, тож має погано спати. Спатиму добре, доки живу, тому що я вірю в те, що народ України хотів волі, свободи і незалежності. Живімо так, щоб ця воля і свобода приносила кожному добре незалежне правове життя на базі демократії та віри в Україну.