ph09В  Інституті філології відбулося відеознімання шевченкознавчої лекції в рамках проекту телерадіоканалу «Культура» та КНУ імені Тараса Шевченка «Невідомий Шевченко». Про ключі до ліричних і малярських творів Кобзаря говорив поет, літературознавець, доктор філологічних наук, професор Юрій Ковалів.
«Яким ми уявляємо Шевченка?» – звернувся до аудиторії Юрій Ковалів, демонструючи «Автопортрет у шапці й кожусі» 1860 р. – «Народником, просвітником, якому вдалося вийти в люди й стати Кобзарем, Пророком, учителем?». Де ж справжній Шевченко? В іпостасі поета, який говорить Божим голосом, переконаний літературознавець. Чи не тому його «Кобзар» в українській хаті завжди стояв поряд зі Святим Письмом. Через Шевченкову захалявну книжечку люди пізнавали світ. Шевченкова поезія концентрує в собі енергію світу. Це не всім удавалося зрозуміти. Однак це було як Божий день для Російської імперії, що боялася не прози, не «Щоденника» Шевченка, а його віршів, їхньої мови, бо саме в ній закодований етногенетичний код нації, що передає безсмертні цінності й традиції з покоління в покоління.
Для того, щоб адекватно прочитати багатогранного Шевченка, треба шукати ключ у його поезії. У цьому плані концептуальною є поема «Перебендя», в якій сліпий кобзар розмовляє з Богом. «Мотив діалогу зі Всевишнім є не лише байронічною тенденцією, а й переконанням самого Шевченка, як раніше і Сковороди. Лише поети розмовляють з Богом», — зазначив Юрій Ковалів.
Далі літературознавець звернувся до порівняння найвідомішої картини Тараса Шевченка «Катерина» з картиною Рафаеля «Мадонна і дитя зі святими Ієронімом і Франциском». Попри разючу подібність двох жіночих образів на полотнах, впадає в око низка концептуальних відмінностей: Рафаелівська Мадонна одухотворена, вона ніби підноситься в повітря, тоді як босі ноги Катерини стоять на краю картини ніби над прірвою, що створює враження пригніченості «української Мадонни». На картині є ще низка символів: верстовий стовп, що уособлює імперію й «нищить» обрій картини, дуб зі зламаною гілкою – символом загубленої сили, москаль на коні, який тікає. Крім того, картина сповнена різними овалами та колами – «уламками нашого уявлення про Космос». У центрі картини й символічного Космосу округлий живіт Катерини – символ життя й наруги з нього водночас. «Самодержавство знало, куди бити – в самий центр життя, щоб знищити народ через любов», — переконаний Юрій Іванович.
Ще одним важливим і неоднозначним образом у творчості Тараса Шевченка постає Богдан Хмельницький. «Найпершим національний Космос зруйнував Богдан Хмельницький, і Шевченко не може йому цього пробачити», — вважає літературознавець. Гетьманові вдалося підняти потужну пасіонарну силу, але він не зміг її вкорінити й утвердити – це було непоправною помилкою. У творах, де згадується ім’я Хмельницького, поета насамперед хвилює не так доля самого гетьмана, як питання, чому Руїна триває, в чому причина такого життя України? На це питання читачі мають відповісти самі.
Підбиваючи підсумки розмови, Юрій Ковалів наголосив: «Шевченко жив в епіцентрі української душі, формував її сутність, бачив її минуле й майбутнє, як художник показував її в образному аспекті, як поет – досліджував, як прозаїк – відтіняв, як публіцист – пояснював». Лектор закликав аудиторію шукати збіжність горизонтів розуміння між собою і Шевченком, долаючи відстань років.

Анна Мукан, 
прес-центр Інституту філології

 http://issuu.com/mrsdashas/docs/gazeta_2-3