Коли я тільки-но вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, до рук мені потрапив свіжий випуск газети «Київський університет». Мені було цікаво прочитати про вступну кампанію, в якій сама брала участь, і перспективи Болонського процесу для студентів – цей початок євроінтеграції  для України.

Потяглися дні навчання, й зі сторінок газети я дізнавалася про перемоги наших студентів на різноманітних олімпіадах  і волонтерський рух, разом із геологами вивчала Канівські дислокації і картування регіону в тоді ще доступному Криму під час літньої практики, про яку вони так захоплено писали. З особливою цікавістю я читала про успіхи моїх викладачів-хіміків – їхні винаходи в галузі органічного синтезу, тест-методи в боротьбі з токсикантами. Я складала першу в житті екзаменаційну сесію, а хтось захищав кандидатську, написану в Антарктиці – про це я також дізналася зі шпальт газети «Київський університет».

З метою зрозуміти, що було одразу після Великого вибуху кілька мільярдів років тому, студенти-фізики їхали на практику до одного з найпотужніших прискорювачів світу – і я побувала там разом із ними завдяки розлогій публікації в газеті. Моя молодша сестра готувалася до вступу у виш, коли тільки вводилося складання ЗНО, а я вже могла оцінити його плюси й мінуси завдяки дискусії на цю тему на сторінках «Київського університету».

Коли я вчилася на третьому курсі, газета почала виходити в  кольорі, й стало ще приємніше тримати в руках її свіжий номер. І який же гарний вигляд мали тепер світлини студентів з-за Полярного кола, які саме повернулися за програмою обміну з одного з норвезьких університетів!

Нащадок роду Терещенків у гостях у студентів, нові проекти Студпарламенту й будні студентської юридичної клініки, практика оптиків в Ізюмі та експериментальний проект «Онлайн-університет» – повний літопис університетського буття й надалі поставав перед моїми очима зі сторінок газети.

У жовтні газеті «Київський університет» виповнюється 85 років, з чим я її щиро вітаю. Вік, звичайно, солідний, але для нас вона молода й цікава, адже пише про нас – молодих.

 

Галина СУМАРОКОВА,

аспірантка хімічного факультету