0031mЮлія ЧУЖА,
Інститут журналістики,
студентка

Наукова бібліотека імені М. Максимовича володіє справжнім скарбом: у її фондах налічується понад 7 000 стародруків. Щоб зберегти їх для майбутніх поколінь, працівники використовують сучасні технології сканування.

Стародруки – це друковані видання, які з’явилися в період від початку друкарства і до 1800 року включно. Більшість з них потрапили до бібліотеки ще до кінця 40-х рр. ХХ ст. – частина книг походить із книгозбірні Кременецького ліцею; її склад пізніше розширювався за рахунок приватних колекцій.
Зараз у бібліотечних фондах налічується понад 7 000 стародруків, які видавалися в різних країнах Європи – Німеччині, Франції, Італії, Швейцарії, Нідерландах тощо. Через значний вік книги часто перебувають у поганому стані: у процесі тривалого використання вони втратили окремі фрагменти, зазнавши руйнівного впливу часу. Щоб створити цифрові копії старовинних документів, Наукова бібліотека у співпраці з Програмою розвитку ООН реалізувала проект, завдяки якому їх можна сканувати без надмірної шкоди для цих книжкових пам’яток.
Співробітники працюють із книжковим сканером BookEye Color A2, який не потребує повного розгортання книг та притискання до пласкої поверхні. Крім того, в спектрі лампи освітлення відсутні ультрафіолетова та інфрачервона частини, які негативно впливають на папір старовинних документів. Усі результати сканування зберігаються лише в графічному вигляді. Зараз відскановані рідкісні книги можна переглянути на сайті відділу рідкісних книг бібліотеки.
Дослідники не завжди діляться з бібліотеками відкриттями, які роблять під час роботи з книгами фонду. Однак це не зменшує цінності колекції стародруків. Про це розповідає співробітник відділу Дмитро Лукін: «При дослідженні пам’яток друкарства, так само, як і в археології, важливе значення мають не стільки сенсаційні знахідки (привіт, Індіана Джонс!), скільки ретельний збір статистичних даних, які дозволяють зробити портрет суспільства минулих століть у цілому. Вивчення покрайніх написів на сторінках стародруків, наприклад, дає унікальну, але мінімальну інформацію – за яких обставин цю книгу придбали чи подарували, де вона зберігалася. Зібравши докупи ці дані з багатьох книжок, матимемо достовірне уявлення про торгівельні й культурні зв’язки у масштабах усієї країни, а також багато індивідуальних історій, які можна використовувати у генеалогічних дослідженнях. Наприклад, якось ми отримали листа з Німеччини, в якому дописувач цікавився історією конкретної книги – лютеранської Біблії XVIII ст. На відсканованих сторінках книжки, викладених у відкритий доступ на нашому сайті, він упізнав хроніку життя його родини більш ніж 200-річної давнини. Такі видання часто є сімейною реліквією, переходять у спадок, а інформація про це відбивається в рукописних помітках. Отже, книга, що зараз зберігається в нашій бібліотеці, стала причиною відкриття вкрай важливого принаймні для конкретної родини».