і університет

На короткім віку не лукавив –

І намучені роки пройшли

Не під сонцем сліпучої слави –

На тріскучім морозі хули.

Де вкраїнська розтерзана доля

Виглядала вербою на шлях,

Першим дубом він зріс серед поля

На солоних кріпацьких сльозах.

Горду крону пісок не займає

І не в’ялить солдатська зима.

Він розкриллями небо ламає,

А корінням він землю трима.

Розмаїті, розкрилені віти

Жолудями всипають наш край,

Прислухайся, здивований світе,

Як гуде од Тараса наш гай!

 

Іван ДРАЧ, студент КДУ

31 травня 1959 р.

 http://issuu.com/mrsdashas/docs/gazeta_4