Дорошко1

Останнім часом у політологічному експертному середовищі актуалізувалася полеміка на тему ефективності політичних режимів у боротьбі з пандемією коронавірусу. Чимало експертів схиляються до думки, що саме авторитарні політичні режими мають більший набір інструментів для подолання пандемії. Інша частина схиляється до думки, що все ж демократична система більш придатна до подолання наслідків коронавірусу.

Спробуємо проаналізувати діяльність декількох політичних режимів. Зокрема, авторитарних  – у Республіці Білорусь, Російській Федерації та Китайській Народній Республіці – і демократичних режимів на прикладі Сполучених Штатів Америки.

Авторитарні політичні режими зазвичай у боротьбі з пандемією використовують інструменти, які не до снаги демократичній спільноті. Цими інструментами є замовчування самого факту пандемії, зменшення масштабів поширення інфекції, можливість використати пандемію коронавірусу у боротьбі з політичними опонентами. Яскравим прикладом того, наскільки вдало таким набором інструментів користується лідер країни, є незмінний президент Білорусі Олександр Лукашенко, його поведінка під час світової пандемії коронавірусу. Зокрема, йдеться про доволі успішне використання пандемії коронавірусу для збереження влади. Цього року в серпні в Білорусі мали відбутися і відбудуться вибори президента. Звісно, що Олександр Лукашенко, який у попередні свої каденції робив усе задля того, щоб нейтралізувати діяльність політичної опозиції, вирішив використати пандемію коронавірусу для зміцнення своєї одноосібної влади в країні. Задля цього він не ввів карантинні заходи на території Республіки Білорусь. Робиться вигляд, що Білорусь – країна, яку обійшов коронавірус.. Це при тому, що станом на вчора понад 43 тисячі населення республіки визнані інфікованими коронавірусом. Крім того, 9 травня поточного року Олександр Лукашенко піддав небезпеці себе й учасників параду Перемоги на ознаменування 75-ї річниці завершення Другої світової війни. Адже коронавірусна інфекція передбачає систему жорстких заходів особистої безпеки і гігієни. Ними було знехтувано тільки задля того, щоб показати світові, що Білорусь позиціонує себе як одну з країн, які здолали німецький нацизм (навіть важливіша, ніж Російська Федерація, правонаступниця Радянського Союзу). Нехтуючи цими засобами особистої гігієни, самоізоляції, Лукашенко йде до чергової перемоги на майбутніх президентських виборах. Центральною виборчою комісією оголошено передвиборчу кампанію. У ній заздалегідь нерівні можливості мають чинний президент і опозиційні кандидати. Так було завше і до пандемії коронавірусу, а тим більше тепер.

Інший авторитарний лідер Владімір Путін змушений був через масштабне захворювання населення на вірусну інфекцію оголосити карантин і перенести всі заходи, пов’язані з відзначенням перемоги у Другій світовій війні, на кінець червня. Водночас авторитарний лідер Росії прагнув переконати світове співтовариство, що його країна не є країною-агресором, як це було визначено резолюцією ООН ще в 2014 році, а  є демократичною країною з респектабельним політичним режимом. Мовляв, для того, щоб Росія стала активним учасником боротьби з коронавірусом, потрібно скасувати економічні санкції щодо політичного режиму Путіна. Щоправда, світова спільнота на цю кремлівську наживку не зреагувала. Адже демократичний світ розуміє, що країна-агресор, яка знехтувала нормами міжнародного права, окупувавши український Крим і розпочавши збройну агресію на Сході України, не заслуговує на те, щоб під час пандемії коронавірусу були зняті або пом’якшені санкції щодо режиму Путіна.

Третій приклад авторитарного режиму – політичний комуністичний режим у КНР. Саме звідти, з цієї країни, розпочалася пандемія коронавірусу, яка поширилася на весь світ. Китайське керівництво свідомо замовчувало не лише дату початку, а й масштаб цього захворювання. Так робили авторитарні режими всю попередню історію. Вони намагалися применшити небезпеку для своїх держав, для світу в цілому. Тим самим це замовчування, ця дезінформація, наразі не дозволяє світові ефективно включитися в боротьбу з пандемією коронавірусу. Та дезінформація, яка йшла від влади Китаю, та політика замовчування, була вже неодноразово апробована в попередній історії.

Якщо брати до уваги лише історію України першої половини ХХ століття, то через свідому діяльність більшовицької партії світ не знав про голод в Україні в 1921-1922 років, про голодомор 1932-1933 років. Бо авторитарні політичні режими, а тим паче тоталітарний, яким був ленінсько-сталінський в Радянському Союзі, мали одними з основних інструментів поширення дезінформації  про привабливість комуністичної влади. Це й спосіб замовчування негараздів, які траплялися в підвладній їм країні. Тому позиція китайського керівництва не є новою, вона лише повторює ті рецепти, які апробовані в світі авторитарних і тоталітарних політичних режимів. На відміну від цієї традиції демократичний світ із пандемією коронавірусу бореться у більш ефективний спосіб. Попри великі масштаби захворювання і те, що демократичні режими не знайшли способу пом’якшити вплив коронавірусної інфекції на населення, все ж ми можемо визнати відкриту політику, яку проводять демократичні режими – чесну політику, ту, яка сприяє покращенню епідеміологічної ситуації. Чому в Сполучених Штатах Америки, демократичній державі, масштаби захворювання і смертності від коронавірусу є значно більшими? Тільки тому, що в цій країні населення зробило значно більше тестів на коронавірус. Власне, ця відкрита інформація, відкрита статистика, якою ніколи не відзначалися авторитарні чи тоталітарні політичні режими, і перетворює США на «лідера» за кількістю захворювання і смертей. Якби ця статистика була об’єктивною в КНР, звідки почалася епідемія коронавірусу, немає жодних сумнівів, що саме КНР опинилася б на лідируючих позиціях. Тому на запитання про те, який із політичних режимів – авторитарний чи демократичний – має більше засобів, інструментів для подолання епідемій, відповідь є однозначною: звісно ж, демократичний режим. І приклад теперішньої пандемії коронавірусу – яскраве тому підтвердження.