TSNUK_MorozovaLarina

Проєкт «Запитуй у фахівців: науковці КНУ імені Тараса Шевченка про #коронавірус»: відповідає Ольга МОРОЗОВА-ЛАРІНА, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психодіагностики та клінічної психології факультету психології:

- Останні два місяці ми всі живемо в особливому режимі, де стерта межа і між робочими та вихідними днями, і між робочою та розважальною активністю. Всі справи в комп’ютері: і дистанційне навчання, і ділові наради в Zoom, і особисте спілкування у соцмережах. Слід зазначити, що втеча в соцмережі і до карантину вважалася найпоширенішою формою прокрастинаціі, а тут ще й карантинна ізоляція ніби виправдовує, «легімітизує» наш багатогодинний інтернет-серфінг.

 У студентів наближається сесія і дедлайни з курсовими та дипломними, і як примусити себе зібратися? Здається, що виконати роботу вчасно, не відкладаючи все на останній момент – це надзавдання для супергероїв. То що ж робити?

Перш за все, слід розуміти, що прокрастинація є різною.

Існує так звана дезадаптивна, «погана» прокрастинація. Її головна ознака в тому, що ви відкладаєте початок роботи. Замість того, щоб розпочати готувати звіт чи писати бакалаврську ви або у напівтрансі гортаєте інформаційну стрічку, або починаєте, приміром, вологе прибирання в домі. У цьому останньому випадку має місце зміщена активність, і навіть якщо ви відволіклися на корисну справу, її виконання не приносить задоволення. Адже куди подіти виснажливе відчуття провини через те, що необхідну, заплановану справу ви так і не розпочали?

Проте, існує й адаптивна прокрастинація. Проявляється вона наступним чином. Ви розпочали роботу, щось написали, навіть сформували певне бачення результату, проте потім, коли все наче пішло, відкладаєте справу, починаєте займатися чимось іншим. У цьому випадку слід говорити про виправданий відступ, протягом якого ви свідомо чи несвідомо впорядковуєте ваші роздуми, заспокоюєтесь, що не так воно все й складно, остаточно формулюєте ідею або план дій. Навіть якщо при цьому ви просто тиняєтеся кімнатою чи граєте з котиком – це виправдана, корисна пауза і згодом ви продовжите продуктивну роботу.

Неважко помітити, чим відрізняються ці дві форми прокрастинації. У першій ви не можете почати, а у другій – ви вже здолали початковий етап, цю найпершу і найважчу перешкоду. Недарма в народі кажуть: добрий початок – половина діла.

Щоб мінімізувати дезадаптивну прокрастинацію – не ставте перед собою одразу глобальну ціль. Поділіть роботу на частини і сфокусуйтеся на цих парціальних, дискретних завданнях. Конкретизуйте мету – жодних абстракцій, лише чіткі сплановані кроки!

Розпочніть – це головне!

А далі – хваліть себе не лише тоді, коли все зроблено, а й по завершенню проміжних етапів. І не намагайтеся все одразу робити ідеально – це лише вас уповільнить та демотивує. Усі виправлення лишайте насамкінець, по факту їх знадобиться не так уже й багато.

І не картайте себе за адаптивну прокрастинацію. А якщо вже відволікаєтеся від розпочатої роботи – не занурюйтесь у соцмережі,  робіть щось таке, що приносить вам справжнє емоційне задоволення! Зрештою, це не лише підвищить вашу продуктивність, а й зміцнить імунітет! Будьте здорові!