Про міжнародні стандарти діяльності університетських видавництв йшлося під час нещодавнього візиту представників КНУ до
Університету Оксфорд Брукс. З якими ідеями повернулися до Києва наші фахівці, розповіла директорка Координаційного центру (КЦ) з випуску серії наукових періодичних видань КНУ, керівниця проєкту НФДУ «Теоретичні засади гармонізації редакційних практик
українських наукових видань із міжнародними стандартами
для конкурентоспроможної інтеграції України до європейського
простору відкритої науки» професорка Ганна Харламова

– Хто представляв Україну під час візиту до Оксфорда?
– Представництво КНУ очолювала проректорка з наукової роботи Ганна Толстанова, а загалом від України прибули проректори й працівники 16 університетів, а також МОН та НАПН. Поїздка відбулася завдяки доктору Френсіс Пінтер, що започаткувала проєкт SUPRR «Підтримка стійкості та відновлення українських видавництв». Тривалий час вона була CEO в Центрально-Європейському університеті, а наразі є консультантом для Amsterdam University Press.
З Френсіс я познайомилася ще на початку повномасштабної війни. У 2024 році вона спонсорувала поїздку дирекції КЦ КНУ на Франкфуртський книжковий ярмарок, де визріла ідея започаткувати масштабний проєкт із навчання представників університетських видавництв. Проєкт отримав назву University Press Publishing for Ukraine, а його головним партнером став Oxford Brookes University. Для початку вирішили скерувати свої зусилля на топ-менеджерів, які зможуть поширювати здобутий досвід далі.
– З якими враженнями повернулися?
– Це була дуже корисна менторська програма для українських редакторів та керівників наукового сектору ЗВО. Ми мали змогу ознайомитися з практичним досвідом провідних світових академічних видавництв: Oxford University Press, Cambridge University Press, Princeton University Press, UCL Press, Taylor & Francis, Springer Nature, BMJ Publishing, Crossref, CLOCKSS, JISC, RLUK, Ingram Content Group, STM. Програма була насиченою: від відвідання найкращих друкарень до обговорення сучасних викликів – застосування штучного інтелекту, використання метаданих, дотримання академічної доброчесності, а головне – питань фінансування університетського видавництва та відкритого доступу до результатів наукових досліджень.
– Як провідні видавництва ставляться до використання ШІ в академічних текстах?
– Час зняти стигму з використання ШІ. Але якщо звертаєтесь до LLM, то вказуйте, на якому етапі і якою саме програмою користувалися. ШІ інструментарієм дослідники послуговуються масово, особливо в наукометрії – всі ці красиві графіки малює штучний інтелект. У складі нашої делегації в Оксфорді була науковиця Яна Сичікова. Вона разом з групою науковців розробила таксономію GAIDeT для прозорого використання ШІ в науці, яку дуже добре сприйняли в міжнародних академічних колах.
– Ідей нашим науковцям не позичати, але часто бракує фінансів…
– Мені подобається приклад UCL Press – видавництва Університету Центрального Лондона. У нас наукові редактори працюють як волонтери, а в них одна стаття в академічному виданні має собівартість приблизно 800 євро. При цьому науковець не платить з власної кишені – є університетська програма, а також національний фонд розвитку науки та інновацій (UKRI – UK Research and Innovation), які все відшкодовують. Саме завдяки цим коштам і фінансується видавничий центр із восьми осіб, які отримують гідну зарплату. Але левову частку цієї суми становлять витрати на рекламу та маркетинг. У нас ці речі відсутні в принципі. Проте нині маємо шанс все змінити: якщо європейські країни могли собі дозволити трансформувати видавничу галузь еволюційним шляхом, то в нас немає часу на зволікання.
Спілкувалася
Анна Луканська