geo_geotermal_newПроблема забезпечення паливно-енергетичними ресурсами – одна з найважливіших для України. Адже країна тільки на 45–50 % забезпечує себе власним газом (видобуток 18–20 млрд м3/рік) і на 10–15 % нафтою (3–4 млн т) . Тому приріст розвіданих запасів вуглеводнів – найсуттєвіше стратегічне завдання  нафтогазової промисловості України.

Однак так було не завжди. У 60–70-ті роки минулого століття завдяки відкриттю унікального, світового значення Шебелинського родовища газу Україна була головним постачальником «блакитного палива» на теренах СРСР. Газу ми тоді видобували до 70 млрд м3/рік. У ті ж роки видобуток нафти сягав 14,5 млн т.

Видобуток вуглеводнів здійснюється в межах трьох нафтогазоносних регіонів (НГР): Східного (Дніпровсько-Донецька западина – ДДЗ), Західного (Передкарпаття) і Південного (Північний Крим і шельф Чорного й Азовського морів). Однак очікувати на відкриття великих чи унікальних родовищ вуглеводнів традиційного типу, враховуючи порівняно високий ступінь геологічної вивченості цих територій, не варто, хоча видобуток триватиме за рахунок відкриття нових, невеликих родовищ нафти й газу та експлуатації старих.

Саме розвиток нетрадиційних джерел вуглеводнів особливо важливий для нашої країни.

Це питання стало нагальним для світової спільноти після 2010 р., коли вперше в новітній історії, починаючи з відкриття газових гігантів Західного Сибіру, Росія поступилася світовим лідерством США (745,3 млрд м3 проти 582,9 млрд м3). Це відбулося в першу чергу завдяки нарощуванню розробки родовищ так званого сланцевого газу і газу ущільнених порід. Найважливіші сланцеві басейни США: Марселлус, Нью-Олбані, Барнет, Хейнсвілл та ін.

Поняття нетрадиційних типів вуглеводнів включає: сланцевий газ, газ ущільнених порід-колекторів, сланцева нафта, метан вугільних родовищ, газові поклади імпактних структур та газогідрати. На території України є перспективи відкриття нетрадиційних родовищ вуглеводнів всіх згаданих типів.

Сланцевим називають газ, який міститься в дрібнозернистих осадових породах, які одночасно є й колекторами, і материнськими породами, характеризуються відносно високим вмістом органічної речовини, мають низьку пористість і дуже низьку проникність. Концентрація газу в сланцях набагато менша, ніж у традиційних газових родовищах (0,2–3,2  млрд м3/км2), але за рахунок великих площ сланцевих покладів його видобуток стає економічно виправданим. Саме тому основною проблемою видобутку сланцевого газу є геолого-економічна оцінка доцільності розробки його покладів.

Фахівці нашого університету спільно з представниками НАК «Нафтогаз України», ДП «Наука Нафтогаз», інших вишів, академічних та галузевих інститутів, виробничих організацій провели дослідження формаційних комплексів осадових басейнів України, перспективних на нетрадиційні ресурси вуглеводнів, вивчили петрофізичні, геохімічні, ізотопні властивості порід, здійснили переінтерпретацію даних геолого-геофізичних досліджень раніше пробурених свердловин. Це дало змогу визначити фактори локалізації та критерії прогнозу неконвенційних покладів вуглеводнів, розробити методику вивчення перспективних комплексів, провести реальну оцінку потенційної нафтогазоносності нетрадиційного типу НГР України.

З останніх найперспективнішим є Східний НГР, де ДДЗ є великим (приблизно 100 км2) потенційно газоносним сланцевим басейном, за своїми параметрами порівнянним з найбільшими басейнами США (Марселлус, Барнет та ін.). Основні перспективи тут пов’язують зі сланцевими товщами карбону, причому поряд із покладами сланцевого та ущільненого газу, в північно-західній частині западини прогнозуються поклади так званої сланцевої нафти.

Додатковими джерелами вуглеводнів у перспективі можуть стати поклади газу, пов’язані з імпактними структурами і газогідрати Чорного моря.

Отримані нами фактичні матеріали свідчать про дуже складну форму і невитриманість у розрізі та за простяганням покладів сланцевого газу:  структура перспективних територій нагадує «листковий пиріг» з неодноразовим повтором у розрізі продуктивних комплексів лінзоподібної форми, які можуть стоншуватися і виклинюватися по простяганню, з такими частинами розрізу, де вміст газу порівняно низький і не має економічного інтересу. Тому питання наявності покладів сланцевого газу має не стільки геологічний, скільки геолого-економічний характер. Наше головне завдання – визначати найперспективніші ділянки розрізу, де видобуток газу може бути найдоцільнішим (площа, товщина, геохімічні показники).

Актуальна й проблема екологічної небезпеки розробки родовищ сланцевого газу. Найбільшу загрозу становить порушення тектонічної стабільності масиву гірських порід під час гідроудару, що може викликати землетруси й вірогідність забруднення водоносних горизонтів, з яких здійснюється водопостачання населених пунктів. Безумовно, рація в таких побоюваннях є.

Але чи є ця загроза повсюдною, чи має локальний характер і може проявитися в певних геологічних умовах? Як правило, газоносні сланцеві товщі залягають на значних глибинах (2–4 км) у тектонічно стабільних областях і перекриті потужними товщами непроникних порід. Це значно зменшує небезпеку як виникнення землетрусів, так і забруднення водоносних горизонтів, які приурочені до верхніх поверхів земної кори (перші десятки чи сотні метрів). Небезпечні процеси можуть проявлятися в зонах розривних порушень, які перетинають масиви гірських порід. У цих зонах гідроудар дійсно може викликати локальні землетруси, а наявність гідравлічного зв’язку з поверхневими зонами – забруднення останніх хімічними речовинами, які використовуються під час гідророзриву газоносних пластів. Пошуки й прогнозування таких зон – необхідна умова зменшення екологічної небезпеки.

Наразі головною проблемою питання видобутку сланцевого газу та інших нетрадиційних видів палива в Україні є нестача фактичного матеріалу. Тому всі проблеми, пов’язані з можливим видобутком сланцевого газу в Україні, потребують ретельних наукових досліджень задля фактичного обґрунтування управлінських рішень. Такі дослідження мають охоплювати весь спектр проблем – геологічних, геолого-економічних, екологічних, соціально-політичних. Такі дослідження в Україні практично не проводилися (за поодинокими винятками).

 

рофесор  В.Михайлов,

декан геологічного факультету.