находЛариса КІТ

Ще за життя академіка Миколи Находкіна його вихованці створили про нього біографічний фільм, але Микола Григорович був категорично проти демонстрації картини на широкий загал. «Зробимо це потім», – говорив він. Тепер це «потім», на жаль, настало.
Для презентації фільму про великого сподвижника української науки у день його народження на факультеті радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем зібралися його колеги, учні, науковці, студенти і співробітники.
– Микола Находкін – людина-епоха, науковець, для якого не існувало авторитетів, – відзначив ініціатор і продюсер фільму Борис Романюк (Інститут фізики напівпровідників). – Аби донести дух величної людини до молодого покоління, ми й зробили цей фільм.
Академік НАН України, лауреат двох Державних премій, Микола Григорович читав лекції радіофізикам від дня заснування факультету й до свого останнього 93-го літа минулого року. Свого часу 26 років очолював кафедру, 19 – факультет.
Фільм розповів і про надзвичайну родину Миколи Находкіна. Його дід, Юрій Міхновський, був архієпископом УАПЦ, настоятелем Софійського собору. Інший дід, Олексій Шереметьєв, багато десятиліть працював лекційним демонстратором фізико-математичного факультету Київського університету, створив проекційний мікроскоп, за допомогою якого першим у світі показав студентам броунівський рух на великому екрані.
У стрічці Микола Находкін ділиться дитячими спогадами про Голодомор, шкільні роки і своїх вчителів, лиха війни. Його колеги й вихованці розповідають про неперевершені лекції Миколи Григоровича, його наукові роботи і їхній вплив на розвиток науки, згадують зведення й облаштування нового корпусу радіофізичного факультету, до яких великою мірою доклалися талант і зусилля видатного науковця.
Як мудрий педагог Микола Находкін вважав, що без учнів не буває вчителів. А як досвідчений науковець був переконаний, що нам більше невідомо, ніж відомо