Наприкінці навчального року на кафедру метеорології та кліматології географічного факультету надійшла радісна звістка зі штаб-квартири Німецького товариства академічних обмінів (DAAD) у Бонні про надання молодим ученим кафедри трьох дослідницьких грантів на загальну суму близько 38 000 євро. Редакція звернулася до завідувача кафедри, наукового керівника професора Сергія Сніжка з проханням прокоментувати цю важливу подію.

 

- Сергію Івановичу, розкажіть, будь ласка, як Вашій кафедрі вдалося досягнути такого вагомого результату?

- Так, це справді значне досягнення, адже гранти здобуті моїми вихованцями виключно на конкурсній основі. Ми потрапили в 10% з усіх поданих на конкурс наукових проектів із різних країн світу, які перемогли в конкурсі.

Сума фінансування може комусь видатися невеликою. Але, зважаючи на те, що кафедра жодної гривні з бюджету не отримує на дослідження, а ми своїми конкурсними проектами довели, що таки наука в нас існує, то це фантастичний результат!

-         Розкажіть про своїх молодих вихованців.

- Перш за все це доцент кафедри Ольга Шевченко. Займається проблемами урбометеорології, забруднення атмосферного повітря, питаннями адаптації міст до зміни клімату. Вона вже кілька разів, незважаючи на молодий вік, доводила свій високий професійний рівень: була переможцем програми «100+100+100», здобула Премію Президента для молодих вчених (2013 р.), стажувалася на курсах Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) для викладачів метеорології. Була співвиконавцем трьох міжнародних наукових проектів. Має низку публікацій у журналах наукометричної бази Scopus. Окрім того, Ольга – постійний рецензент статей, які надходять до цих журналів з різних країн світу.

Ольга працюватиме у вже знайомому для неї колективі Інституту метеорології Фрайбурзького університету під керівництвом видатного фахівця в галузі урбометеорології і біометеорології, Президента Німецького метеорологічного товариства професора Г. Майєра.

Аспірантка кафедри Євгенія Галицька, яка паралельно з навчанням на нашій кафедрі отримала диплом бакалавра з англійської мови, теж перемогла в конкурсі «100+100+100», пройшла навчання в магістратурі Лейпцизького університету. За підтримки директора Українського Гідрометцентру М. Кульбіди отримала грант ВМО для навчання на курсах з синоптичної метеорології в Китаї. Цього року отримувала грант Європейського союзу наук про землю і представляла наукові здобутки нашої кафедри у Відні на міжнародному конгресі.

Євгенія досліджуватиме в Лейпцизькому та Бременському університетах аерозолі та їхній кліматичний ефект.

Аспірант Юлій Дідовець вступив до нас в аспірантуру, уже маючи певний стаж держслужбовця, працював у державній інспекції ядерного регулювання України, де відповідав за роботу з МАГАТЕ (Швейцарія). Він досконало володіє геоінформаційними технологіями, проводить практичні заняття для наших студентів, використовуючи не пожовклі конспекти лекцій, а сучасні знання відповідно до загальноприйнятих світових стандартів. Керівництво дослідженнями Юлія, які присвячені оцінці впливу зміни клімату на водні ресурси України на основі чисельних комп’ютерних моделей, ми поділяємо з Президентом німецького гідрологічного товариства професором А. Бронстертом з Потсдамського університету. Це – так званий «сандвіч»-проект DAAD.

- Як Ви вважаєте, у чому секрет успіху ваших переможців?

- Усе дуже просто. Вони молоді, розумні, амбіційні, досягли певного наукового рівня, який оцінює конкурсна комісія. У них є прекрасна мета – здобути тих висот у науці, які для нас, на жаль, за відсутності фінансування, приладів, наукових відряджень, недосяжні. І ще в них є досвідчені старші колеги, які знають, у якому напрямку потрібно рухатися.

- Маєте на увазі Вашу роль як наукового керівника?

- Не зовсім так. За три роки аспірантури важко сформувати хорошого фахівця в галузі метеорології. Успішними можуть бути лише ті, хто долучається до наукової роботи ще в студентські роки. А наукову роботу студент може вести після оволодіння сучасними науковими методами і технологіями, а це й спеціальні статистичні методи, і програмування, і моделювання, і робота з віддаленими базами даних супутникових спостережень тощо. Моїм вихованцям насправді пощастило, оскільки на кафедрі впродовж кількох років поспіль на умовах погодинної оплати працювали провідні вчені з НАН України (Український гідрометеорологічний інститут, Морський гідрофізичний інститут, Інститут проблем безпеки атомних електростанцій), з Одеського державного екологічного університету, Українського Гідрометцентру. Вони залучали наших студентів і до роботи в своїх установах. І це дуже допомогло нам підвищити якість знань наших випускників. За випускниками нашої магістратури минулого року вишикувалася черга з працедавців. У результаті – восьмеро в аспірантурі в Україні, двоє – у Німеччині. А магістр метеорології Олександр Бобришев пройшов співбесіду з німецькими колегами і вже рік працює в Інституті метеорології Гамбурзького університету на науковій посаді з дуже пристойною платнею. А ще кажуть, що наші дипломи ніде не визнаються!

Сніжко з аспірантами- Сергію Івановичу, чи не вважаєте Ви, що від’їзд кращих вихованців за кордон обернеться втратами для вітчизняної науки?

- Я вважаю, що сьогодні це єдиний можливий спосіб зберегти українську науку. Мені б дуже хотілося, щоб мої молоді і талановиті колеги повернулися на кафедру і продовжили роботу, яку я веду впродовж останніх 13 років. Однак їхня роль може бути ефективнішою, якщо, озброївшись передовими знаннями і європейськими дипломами, вони зроблять міжнародну кар’єру в метеорології і хоч трохи потіснять росіян у міжнародних структурах ООН, які відповідають і за фінансування, і за технічну допомогу нашій галузі.

- Дякую! Успіху Вам, Вашим стипендіатам і процвітання метеорологічній науці в нашому університеті!

 

Розмову вела

Лариса КІТ