Nebesna-sotnya-23-02-14Вставай. Ходімо, синку мій, до дому …

До тебе йшла. А вслід собака вив…

Віддай мені, віддай свій біль і втому.

Я витримаю все, лиш ти би, рідний, жив.

Ти не дивися страшно так у хмари,

Я не благатиму на вбивцю кари,У синім погляді відбився чорний світ.

2857753-nebesna-sotnya3

Бо доста вже землі

Вкраїнській бід.

Пробач, синочку, любий мій, Іванку,

Щось мої мислі не туди, де слід.

Я фото гладила твоє до ранку,

А потім вість страшну приніс сусід.

Йому не вірю.Ти ж сказав – повернусь,

Ще дід учив триматись за слова.nebesnaya-sotnya-28-02-2014

Ну, як же так. Сказав – повернусь,

А сам лежиш у ранах голова.

Коли ти виріс? Вчора ще не було

В твоїм волоссі й нитки сивини

А знаєш, сину, моє серце чуло,

Як ти поранений просив води.

Святої трішки принесла з Йордану,images

Тряслися руки, хлюпалась вона.

Ти пий, синочку, рідний мій, Іване,

Вона врятує.То ж свята вода.

Вставай. Ходімо, сину мій, до дому,

Я знову хустку в ружі одягну…

Забудемо про біль і втому,

Благаю, не лишай мене одну.

***

Мамо, не плач.thumb_w800

Я повернусь весною.
Прийду на світанні в садок із росою.
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько.
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду й попрошуся у сон твій тихенько.
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає.

sotna_b351a

І рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває.
Душа за тобою щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину.
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. І любив Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.

 

Оксана Максимишин-Корабель

21 лютого 2014р.

http://issuu.com/mrsdashas/docs/gazeta_4