хіміки новіЛариса КІТ

Університетські вчені чимдалі покращують свої позиції у змаганнях із інтелектуальної власності. Якщо торік науковці хімічного факультету КНУ вибороли третє місце на всеукраїнському конкурсі «Винахід року», то цьогоріч авторський колектив, який очолили наші хіміки (знову хіміки – !) став другим серед переможців в абсолютній номінації «Кращий винахід року». Конкуренція була чималою: на конкурс подано 348 робіт.
Група, до якої увійшли науковці факультету професор Юліан Воловенко, доцент Ольга Хиля, асистент Демид Мілохов та представники Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАНУ, підкорила журі конкурсу своїм проектом зі створення речовин із антибактеріальною, антивірусною та протираковою дією. Церемонія нагородження лідерів конкурсу відбулася у Міжнародний день інтелектуальної власності.
Віруси
проти бактерій

Переможцем «Винаходу року – 2016»  став ще один університетський колектив: кращою у галузевій номінації «Сільськогосподарські технології» визнано розробку науковців ННЦ «Інститут біології та медицини» доцента Алли Харіної, аспіранта Сергія Заіки, магістра Наталії Корнієнко та професора Валерія Поліщука, які запропонували оригінальний метод використання вірусів для боротьби з бактеріями у техніці регенерації рослин. Запатентована біологами технологія не має аналогів в Україні  та може знайти широке застосування у біотехнології мікроклонального розмноження рослин.
– Ми запропонували застосовувати віруси (бактеріофаги)  у боротьбі з  бактеріями-контамінатами, які шкодять рослинам, в умовах in vitro, – пояснює Алла Харіна. – Адже кожен вірус дуже специфічний до своєї бактерії. Тому спершу завжди треба знати, яка бактерія викликає проблему, а потім під неї підбирати відповідний бактеріофаг.

Майстри
молекулярного
дизайну

Чим винахід університетських хіміків так сподобався конкурсній комісії? Бо його тематика – розробка лікарських засобів – актуальна як ніколи, а застосована стратегія – біораціональний молекулярний дизайн – не просто у тренді сучасної біохімії. Розробка молекулярних машин за минулий рік стала темою № 1 у світі та відзначена Нобелівською премією з хімії 2016 року.
Принцип дії університетської розробки базується на блокуванні певних ферментів, потрібних для розвитку вірусів, а також бактеріальних чи ракових клітин.
– Такі клітини, – пояснює Демид Мілохов, – поводяться досить агресивно: активно ростуть і потребують дедалі більше енергії та поживних речовин. Цим ми і скористалися: подаємо лікарський засіб, який «погана» клітина не відрізняє на певному етапі і поглинає, сприймаючи його за фактор росту. А згодом наш засіб підло і підступно знищує «поганця»!
Створена вченими сполука «відрізняє» здорові клітини від тих, що потребують знищення, за агресивною поведінкою останніх, тобто може діяти вибірково і не шкодити здоровим клітинам людського організму. Як удалося «навчити» сполуку такій вибірковості? Тут і починається молекулярний дизайн:
– Ми сконструювали свою молекулу так, що вона здатна потрапити тільки в певну нішу, – відкриває карти Ольга Хиля. – У здорову клітину вона просто не влучить – як пазл, що не підходить за розміром. А от «погані» клітини не дуже перебірливі, до них наша сполука добре проникає і знищує їх. Як ключники, ми підібрали правильний ключик.

Готуйте аеродроми

Конструкція, яку наші хіміки вклали у свою модель, універсальна. Вона може вражати щонайменше 3 види клітин: вірусні, бактеріальні та ракові. Крім того, передбачає добудування, вдосконалення, після якого зможе вражати ще більше мішеней чи стати прицільнішою – наприклад, вражати тільки певну бактерію чи вірус.
Науковці зробили свою частину справи. Тепер, аби довести модель до справжнього лікарського засобу, треба спланувати й обгрунтувати подальші дослідження – такі, що сягають за межі фундаментального (навіть із прикладним характером). Шлях від наукової ідеї до готових ліків довгий, і на ньому зусиль самих винахідників замало. Однак, як стверджує Ольга Хиля, науковці зупинятися на досягнутому не планують, а, керуючись настановою П’єра Кюрі («перетворити життя на мрію, а мрію – на реальність»), і далі шукатимуть «молекулярних важелів» керування біологічними механізмами.