БерлінськийСеред ювілейних дат, якими увінчався для нашої Alma-mater минулий 2014 р. (200-річчя від дня народження Великого Кобзаря, 180-річчя урочистого відкриття університету, 210 років від дня народження першого ректора Михайла Максимовича та ін.) дещо меншу увагу було присвячено важливій даті, яка стосується особистості, тісно пов’язаної з Імператорським університетом Св. Володимира. Мова йде про Максима Берлинського (1764-1848 рр.) – корифея  у справі досліджень з історії та старожитностей Києва, відомого вченого й педагога, 250 років від дня народження  якого виповнилося в серпні 2014 року.

Максим Федорович народився в родині сільського священика Федора Берлинського. Ряд учених, серед них і М.С. Грушевський, вказували на шляхетське походження родини Берлинських, яка територіально походила зі Східного Поділля, а потім, вочевидь, емігрувала на Слобожанщину.

Батьки Берлинського дали своїм дітям чудову освіту. Разом з братами Максим навчався в Київській академії, а після її закінчення в числі кращих випускників був відправлений до Петербурга для підготовки до педагогічної діяльності.

Столиця відкривала перед молодим викладачем солідні кар’єрні перспективи, однак він не спокусився і вже наступного 1789 р. повернувся до Києва, з яким пов’язав усе своє дальше життя та науково-педагогічну працю.

Більш як 45 років Берлинський викладав історію та географію в навчальних закладах Києва і гарно зарекомендував себе в професійному відношенні. Це сприяло його швидкому просуванню по службі  (по завершенні її він мав чин статського радника – 5-й в тогочасній системі цивільних чинів). Вершиною педагогічної кар’єри Максима Федоровича стала посада інспектора Першої Київської гімназії, на якій він перебував до свого виходу на пенсію в жовтні 1834 р.

Останні місяці служби Максима Берлинського ознаменувалися активною участю в заходах, пов’язаних з відкриттям Київського університету. У червні 1833 р. попечитель Київського навчального округу Є. фон Брадке призначив 69-літнього Берлинського головою Тимчасової комісії у справах ліквідованого Волинського ліцею. Завдання комісії полягало в перевезенні ліцейного майна з Кременця до Києва, де відтепер мав бути створений Київський ліцей. Однак незабаром замість ліцею в Києві було вирішено створити університет – 8 листопада 1833 р. вийшов відповідний указ Миколи І про заснування Університету Св. Володимира, а 25 листопада було затверджено його статут і штат.

Протягом двох місяців – з кінця грудня 1833 р. до початку березня 1834 р. – працював спеціально створений Тимчасовий комітет у справах Волинського ліцею, який вирішував питання перевезення решти ліцейського майна з Кременця до Києва та використання його для потреб новоствореного університету. Очолити цей комітет попечитель знову доручив Берлинському.

Комітет працював до початку березня 1834 р., а потім його функції перейшли до сформованого, згідно зі статутом університету, Правління. Перше засідання університетського Правління відбулось 8 березня 1834 р. На цьому засіданні, де був присутній також попечитель Київського навчального округу Є. фон Брадке, викладачі колишнього Кременецького ліцею склали присягу і отримали звання професорів Університету Св. Володимира. Головувати на засіданнях Правління було доручено Максимові Берлинському.

Упродовж кількох місяців весни-літа 1834 р. члени Правління на чолі з Максимом  Берлинським займалися пошуком, орендою та облаштуванням приміщень для потреб університету. У березні 1834 р. було укладено договори про оренду будинків на Печерську та Липках (в них університет перебував до завершення будівництва Червоного корпусу у 1842 р.), а з квітня 1834 р. розпочалася підготовка до урочистого відкриття університету, датою якого було визначено 15 (28 за н. ст.) липня 1834 р.

13 липня до Києва прибув декан першого відділення філософського факультету Михайло Максимович, якому попечитель фон Брадке доручив виконувати обов’язки ректора до офіційного обрання останнього на засіданні Ради університету. Згідно з розпорядженням попечителя, Максимович, як виконувач обов’язків ректора, відтепер мав головувати на засіданнях університетської Ради (замість професора С. Зеновича) та Правління (замість статського радника Максима Берлинського).

Михайло Максимович розпочав головування в університетському Правлінні з початку серпня 1834 р. Берлинському ж, за його сумлінну роботу з підготовки до відкриття Університету Св. Володимира, за дорученням попечителя Є. фон Брадке, було висловлено подяку від Дирекції училищ Київської губернії, яку занесли до його формулярного списку. 70-річний інспектор Київської гімназії залишався на своїй службі до кінця жовтня 1834 р.

Після припинення роботи в Правлінні та виходу на пенсію Максим Берлинський не поривав зв’язків з університетом, підтримував контакти з університетськими викладачами, про що свідчать матеріали листування та записи в щоденнику Берлинського.

Максим Федорович продовжував відвідувати університет, був присутнім на урочистостях, які влаштовувались з нагоди святкування річниці його відкриття. Остання згадка про візит в університет датується 27 серпня 1844 р., коли Берлинському було вже 80 років.

Старий педагог доживав останні роки свого довгого, сповненого плідної праці життя в колі родини. Як написав після його смерті  Михайло Максимович, «…сумлінний трудівник науки жив усамітнено в своєму домі і біля того місця, де був колись Кловський монастир… Там Берлинський в останні роки життя сам був, можна сказати, живою старожитністю Києва».

У минулому, ювілейному для Київського університету, році в стінах нашої Alma-mater проведено історико-краєзнавчу конференцію «Києвознавчі читання», присвячену 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка та 250-річчю від дня народження Максима Берлинського. Ряд доповідей учасників конференції (А. та С. Куцих, А. Петровського, М. Паращука, В. Соколова) висвітлювали життя та діяльність відомого педагога і вченого М.Берлинського. В подальшому  варто б звернути більшу увагу до зв’язку цієї особистості з Університетом Св. Володимира, зокрема створити відповідну експозицію в Музеї історії Університету. Цим буде віддано належну шану тим зусиллям, яких доклав Максим Берлинський, будучи першим головою університетського Правління, для відкриття і початку роботи Київського університету.

Андрій Петровський,

студент 1 курсу магістратури історичного факультету