КРАВ– Щиро вітаю всіх вчителів і вчителів моїх вчителів, студентів, професорів, доцентів, весь колектив Університету! 1953 року я вступив до КНУ, коли весь духовний світ – літературний, науковий (особливо в галузі суспільних наук) був заповнений генієм Сталіна і величчю компартії.  Я це кажу невипадково, тому що сьогодні часто задають запитання: а чому ми так відстаємо  у суспільно-політичному, громадсько-політичиному, духовному, культурному, науково-технічному житті? Тому що не так давно у нас було зовсім інше життя! Але всі ці роки КНУ посідав високі щаблі в науці, культурі, духовному житті нашої України. Він і зараз посідає належні позиції у світових рейтингах. Мені приємно, що я випускник такого величного Університету. Хочу побажати йому бути на передових рубежах української науки, адже відсталість у науково-технічному прогресі – це втрати, втрати і втрати. Життя плине дуже швидко. У 1992 році я відкривав мобільний зв’язок в Україні. Телефон важив майже кілограм, я попросив з’єднати мене з тим, до кого неможливо додзвонитися – послом України в США – і мене з’єднали! Коли Президент України їхав у Бориспіль, у багажнику авто стояла станція вагою у 30 кг, тому що додзвонитися можна було тільки через неї. І вже недалекий той час, коли діти будуть народжуватися з мобільним телефонами – настільки вони маленькі! А завдяки їм ми бачимо весь світ. У науці, культурі, освіті на наших очах відбуваються шалені зміни, тож моє побажання – не відставати від життя. Тому що відсталість від життя позначається на нашому сьогоденні. Ми відстаємо сьогодні від інших країн по валовому продукту на сотню років, у науково-технічному прогресі також дуже відстаємо. Але найбільше ми відстаємо у суспільно-політичному житті. Якщо покласти на терези честь, совість і славу українських лідерів, а на іншому боці – дзвінку монету, то при всій повазі, на жаль, переважатиме дзвінка монета. Найскладніше – моральна невпорядкованість політичної еліти. Є політична невпорядкованість, тому що сьогодні найголовніше – це будувати Україну. А деякі політичні сили будують своє власне життя, будують суперечливо, заважаючи будувати його новій владі, новій політичній еліті. Так, у неї є свої проблеми, але ми маємо будувати разом, допомагати там, де благородно і не допомагати там, де неблагородно. Тому моє привітання трохи суперечливе (не завжди у святкові дні кажуть про проблеми), однак стою на тій позиції, що найкращий спосіб відзначити ювілей – зосередити увагу на невирішених питаннях.