Памятник76 років тому, 6 березня 1939 року, після кількох десятиліть суперечок і невдалих спроб навпроти Головного корпусу нашого університету на місці знесеного більшовиками пам’ятника Миколі І встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку роботи скульптора Матвія Манізера.

Роком раніше скульптор з учнями створили скульптуру, про яку Лазар Каганович сказав, що «цей Шевченко буде закликати до повалення колгоспного ладу», тож  авторові довелося виконати скульптуру за ідеєю більшовицьких керівників. Знав чого боятися Лазар Мойсейович!

Сама бронзова постать українського Пророка і парк навколо нього стали осердям громадської активності і громадянської непокори радянському режимові. Ще з 50-х років на день перепоховання Тараса Шевченка 22 травня тут щороку збиралися  українські патріоти, аби вшанувати пам’ять великого Кобзаря. Кожен, хто насмілювався покласти квіти Тарасові в цей день, ризикував бути звільненим з роботи, виключеним з вишу чи заарештованим. 22 травня район парку Шевченка упродовж кількох десятиліть був головним болем радянської партноменклатури в Україні, а поетові слова «Хай нас по тюрмах саджають!» – символом визвольного руху того часу.

У 90-ті роки в парку під пильним поглядом Пророка збиралися найбільш велелюдні мітинги Народного Руху України. 9 березня 2001 року тут відбулося масштабне протистояння влади й опозиції, яке в наступні два роки переросло в кампанію протестів «Повстань, Україно!» Парк Шевченка і тут був епіцентром подій.

Коли ж збулося Шевченкове пророцтво «Україну злії люде присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять», і вона спалахнула Революцією гідності, саме біля пам’ятника Кобзареві збиралися люди, аби вирушати на Євромайдан. Бронзовому Пророкові судилося почути багатосоттисячне «Слава Україні!», «Банду геть!» – звідси стартували перші два народних віча в Києві, що збирали близько мільйона учасників.

У багатьох містах України Євромайдани збиралися саме біля пам’ятників Тарасові. Нинішнього ж року в Симферополі окупаційна влада Криму не менше за горезвісного Кагановича боялася вшанування українського Кобзаря. «Якби були одностайне стали…Не плакала б Матір Божа в Криму за Украйну» – спадає на думку ще одне передбачення Тараса Шевченка.

У парку Шевченка щодня формувалися після занять колони студентів на Майдан у грудні 2013 року. Звідси ж рушила скорботна хода на вшанування Героїв Небесної Сотні в лютому 2014-го. А проголошений Роком Тараса Шевченка 2014-й став першим роком війни України за справжню незалежність.

Лариса КІТ