стПровідні університети світу пропонують освітні і наукові програми, які передбачають одержання двох дипломів або спільного диплома, виданого обома університетами-партнерами. У КНУ працює низка спільних освітніх та наукових програм з іноземними закладами вищої освіти (в ІМВ, ІЖ, ІФ, на факультетах соціології, географії, хімічному, фізичному, механіко-математичному, юридичному та економічному).

Про переваги спільних програм для студентів розповідає професор юридичного факультету, де з 2013/2014 навчального року успішно реалізується спільна магістерська програма з Університетом імені Миколаса Ромеріса (Вільнюс, Литовська республіка) «Україно-європейські правничі студії», Юлія ВАЩЕНКО.

Такі програми – не лише можливість цікаво провести час в іншій країні та отримати, окрім диплома свого вишу, ще і диплом закордонного ВНЗ або спільний диплом. До аргументів «за» слід віднести, передусім, підготовку за інтегрованим інноваційним навчальним планом, розробленим спільно декількома вишами з використанням кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Які можливості відкривають
спільні програми
для університетів?

Успішні спільні програми за участі іноземних вишів – це, передусім, результат поєднання сильних сторін освітньої та дослідницької діяльності партнерів. Такі програми дозволяють підвищити якість освітніх послуг, поглибити міжнародну співпрацю ВНЗ, отримати доступ до бази знань партнера та його дослідницьких мереж, розширити цільову аудиторію студентів, збільшити прибуток вишу за рахунок залучення іноземних студентів, покращити можливості працевлаштування випускників. Усе це сприяє покращенню репутації та зміцненню позицій закладу вищої освіти на національному та міжнародному рівнях.

Які переваги забезпечує участь
у спільних програмах викладачам?

Це й вивчення зарубіжних підходів до змісту навчальних дисциплін, опанування різних методів навчання та викладання, здобуття досвіду роботи з іноземними студентами, встановлення нових професійних контактів.

Що потрібно для створення
успішної спільної програми?

Для того, щоб спільна програма стала конкурентоспроможною, вона має бути унікальною, надавати студентам ті знання, навички й можливості, які вони не змогли б отримати, навчаючись тільки в одному університеті певної країни. Спільні програми – це й кращі перспективи, і більше навантаження, і серйозна відповідальність. Тож прийняттю рішення про запровадження спільної програми має передувати ретельний аналіз сильних та слабких сторін партнерів, можливостей та загроз для її успішної реалізації. Особливу увагу слід звернути на вимоги національного законодавства країн університетів – потенційних партнерів, зокрема, акредитації програми, терміни навчання та академічної мобільності, процедуру відбору студентів, мову навчання тощо.
Програма вимагає від партнерів спільних зусиль не тільки на етапі її розробки й запровадження, а й під час реалізації, включно з необхідністю її постійного розвитку, просування, моніторингу ринку праці й працевлаштування випускників, проходження процедур зовнішнього забезпечення якості тощо.

Успіх спільної програми залежить від ступеня зацікавленості й активної участі всіх ключових суб’єктів – адміністрації вишів, викладачів, студентів. При цьому роль студентів у спільних програмах з іноземними закладами вищої освіти надзвичайно важлива. З одного боку, саме вони отримують найбільше переваг від інтернаціоналізованої «спільності» програми, а з іншого – створюють додану вартість програми як талановиті активні студенти, а в майбутньому – випускники, конкурентоспроможні на національному й міжнародному ринках праці.