DSC_1007Лариса КІТ

Делегатів 14 країн світу – від Близького Сходу до Канади – зібрав у Києві Перший Міжнародний форум іноземних випускників ВНЗ України. Вони хочуть бачити друзів серед усіх випускників українських вишів. Шкодують, що свого часу не пізнали Україну достатньо, і тепер прагнуть надолужити. Просять включити до нинішніх програм для навчання іноземців курси з історії, мови та культури України.

– Приємно, що сьогодні ви не розриваєте зв’язків з Україною, – відзначив ректор Леонід Губерський, вітаючи учасників Форуму в залі засідань Вченої ради. – Прикро, що досі ми недооцінювали важливість співпраці з випускниками, адже ви – посланці нашого Університету в усіх куточках світу. Я знаю сотні наших випускників, багатьох зустрічав на сесіях ЮНЕСКО. І втрата Університетом зв’язку з ними – просто біда.
Стосунки між країнами формують люди, тому підтримувати зв’язки між випускниками – архіважливо,  переконаний ректор. Понад те, кількість іноземних студентів – важливий показник при складанні міжнародних рейтингів університетів. Нині КНУ піднявся на 20 позицій у світовому рейтингу QS World University Rankings 2018. Наш університет був, є і буде інтернаціональним навчальним закладом, привабливим для іноземних студентів. . Від 1994 року тут отримали вищу освіту понад 30 тисяч іноземних громадян із 80 країн світу, нині навчаються 1100 студентів-іноземців із 64 країн – цього катастрофічно мало, тож маємо всіляко сприяти привабливості нашої освіти для іноземців.
– Наш імідж за кордоном – це якість нашої освіти, – підкреслив Леонід Губерський. – Допомагайте нам підбирати добре підготовлених молодих людей для навчання в Україні.
Випускники-іноземці готові налагоджувати зв’язки з alma mater, зміцнювати академічні, культурні та дружні стосунки, провадити просвітницьку роботу щодо України у себе на батьківщині. Подекуди така робота давно триває.
11 тисяч випускників українських вишів мешкають сьогодні у Лівані, розповідає викладач Ліванського університету Зукан Джарамані, голова Клубу випускників українських університетів своєї країни. Тільки за останні півроку його громада провела понад 30 заходів на підтримку іміджу України у різних регіонах Лівану. Нещодавно вони переклали й видали «Ліванські оповіді» Агатангела Кримського, які досі не виходили окремим виданням (лише у київській газеті початку ХХ ст.). Український парк з дубами, каштанами й калиною у Бейруті – також їхніх рук справа. У парку планують встановити пам’ятник Тарасу Шевченку.
У Зукана є особливий аргумент на користь України – дружина Ірина, яку зустрів під час навчання в Києві. Тому гуртожиток № 10, у якому вони познайомилися, дотепер найрідніший, а номер кімнати викладач Ліванського університету пам’ятає й досі.
– Для мене Україна асоціюється з усім найріднішим, приємним і близьким,  – зізнається Зукан. – І таких, як я, дуже багато. Україні ми сьогодні дуже потрібні: більшість із нас – успішні люди, посідають сильні позиції у себе на батьківщині. Це чималий потенціал для України, і ним варто скористатися, працювати над якістю освіти наступних хвиль випускників. Адже коли вони повертаються до своїх країн, то представляють вже Україну, її імідж за кордоном.