TSNUK_Komarov

Проєкт «Запитуй у фахівців: науковці КНУ імені Тараса Шевченка про #коронавірус» набирає обертів і збирає дедалі більше запитань. Пропонуємо вашій увазі відповіді університетських експертів.

На запитання «Чому так довго шукають вакцину від коронавірусу? У чому складність процесу її створення?» відповідає Ігор КОМАРОВ, доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри супрамолекулярної хімії Інституту високих технологій:

Це питання дуже інтенсивно обговорюється в інтернеті – і фахівцями, і нефахівцями – адже цікавить усіх нас. Я десь бачив такий коментар: «Хороші справи швидко не робляться». Погоджуюся із цим твердженням, бо справа видається неймовірно складною. Переконаний, що люди, які вміють розробляти вакцину, із цим баритися не будуть. І через те, що зараз людство постало перед лицем надзвичайної небезпеки, і через те, що на розробку вакцини спрямовані величезні зусилля і кошти. Крім того (як не цинічно це звучить), причетні до розробки вакцин рано чи пізно зірвуть шалений куш – адже хвороба дуже поширена, і ліки, і вакцина дуже затребувані.

Але є багато «але». Я точно знаю, що вакцина не з’явиться ні за місяць, ні за два, ні за три. Спробую пояснити чому. Зазвичай розробка вакцин до цього тривала близько 10 років. Досить швидко була розроблена вакцина проти вірусу Ебола – приблизно за п’ять років. Здається, немає причин думати, що розробка вакцини нині буде здійснена набагато швидше, можливо, швидше, тому що технологія пішла набагато вперед. Але це будуть місяці, а може, і роки.

Справа в тому, що розробка вакцини – процес багатостадійний, багатоступінчатий. Розробку можна поділити на три етапи. Перший – творчий. Треба придумати вакцину, здогадатися, яка формула буде краща, як вона краще буде діяти. Другий етап – клінічні випробування на тваринах, на людях. Третій – затвердження регуляторними органами.

Кожен із цих етапів не є швидким. Творчість ніколи не можна запрограмувати так, щоб її результат був за якимось графіком: «Ось даю тобі мільйон, і завтра вигадай мені дієву вакцину». Так не буває. Є рецепти, як розробити вакцину, але ж ви розумієте, що таке рецепти. Гарна хазяйка зварить борщ і без рецепта, а якщо я варитиму за рецептом, то не знаю, чи хтось його їстиме. Найдовший етап – це все-таки випробування, і зрозуміло чому. Треба показати, що вакцина буде діяти, показати, що вона буде ефективна на людях, а найголовніше – показати, що вона безпечна. Усе це потребує часу. Необхідно ввести вакцину (кандидата на вакцину) тваринам, людям. Потім триває хвороба, потім треба зібрати дані, обробити їх. Усе це потребує часу.

Третій етап теж непростий – бюрократичний. Можливо, у цьому випадку вийде трохи швидше, регуляторні органи вже домовилися між собою. Але це дуже відповідальний, хоч і бюрократичний крок. Необхідно перевірити, чи дані достовірні, необхідно виявити, яка вакцина краща. І дозвіл на використання, на виробництво та продаж також займе багато часу. Ось в цьому і є проблема. Але є дуже гарні причини сподіватись, що вакцина проти коронавірусної хвороби буде розроблена вже в наступному році.