TSNUK_Kapitonenko_1

Проєкт «Запитуй у фахівців: науковці КНУ імені Тараса Шевченка про #коронавірус» набирає обертів і збирає дедалі більше запитань. Пропонуємо вашій увазі відповіді університетських експертів.

На запитання «Чи зміниться система міжнародних відносин внаслідок пандемії і яким чином?» відповідає доцент кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Микола КАПІТОНЕНКО.

Вірус як виклик світовому порядку

Тим, хто звик до змін світового порядку виключно через війни між великими державами, доведеться звикати до нових реалій.

Протидія поширенню вірусу на різних рівнях змінює політичні процеси, а також, можливо, призведе до змін у співвідношенні сил між великими державами. Крім того, і це повною мірою відповідає змінам у природі міжнародної політики, відбувається поляризація сприйняття альтернативних моделей державного устрою та держав, які з ними асоціюються. Конкуренція між державами в умовах розповсюдження вірусу ведеться на стільки за фізичний контроль над економічними, фінансовими чи військовими ресурсами, скільки за лідерство, здатність вести за собою, брати відповідальність та формувати порядок денний. Результати цієї конкуренції поки неоднозначні, але відчутні. Активність, своєчасність та м’який вплив через здатність постачати обладнання та ділитися досвідом поки що приносять Китаю найбільші бонуси.

Пандемія генерує наслідки для міжнародної політики. Перед традиційними міжнародними інституціями вона ставить нові виклики. Здатність держав забезпечувати виживання (в усіх сенсах) своїх громадян піддає перевірці. Змінюється попит на функції держави. Стійкість, контроль та захист у перспективі можуть стати більш важливими, ніж розвиток чи навіть свобода. Це, ймовірно, змінить глобальне співвідношення між авторитаризмом та демократією, посиливши тенденцію до відступу останньої. Авторитарні моделі ставатимуть більш популярними, а прихильники більшого втручання держав у життя суспільств вже у найближчому майбутньому зможуть вигравати цілком демократичні вибори.

Зараз відбувається зсув процесу прийняття рішень на державний рівень. Саме національні уряди грають ключову роль у протидії поширенню вірусу і стають монопольними політичними центрами. Інтеграційні об’єднання та міжнародні організації в силу різних причин грають другорядну роль. Повернути наднаціональному рівню більшу роль після кризи може виявитися завданням, що потребуватиме часу та зусиль. Протягом певного періоду нас чекатиме конкуренція урядів за ефективність та криза інтеграції навіть у Європі.

Тенденції, що останніми роками панували у Східній Європі, раптом стають загальносвітовими. Брак демократії, посилення націоналізму та ревізіонізм у виконанні великого центру сили можуть стати ключовими ознаками міжнародного середовища в майбутньому. Необхідність тіснішої координації зусиль для боротьби з епідеміями в майбутньому, безумовно, визнаватиметься більшістю держав після завершення пандемії; але при цьому їхня зовнішня політика ставатиме більш егоїстичною та орієнтованою на захист власних інтересів.

SWOT-аналіз для України

Для України криза помножить актуальні ризики, посилить загрози національній безпеці та поставить нові складні дилеми перед зовнішньою політикою.
В поточній ситуації в України майже немає сильних сторін. Умовно до них можна віднести відносно невелику кількість хворих та померлих через вірус; але тільки якщо ця кількість відбиває справжній стан справ, а не є наслідком браку тестів чи чогось подібного.

З більшості точок зору Україна входить у пандемію із суттєвим набором вразливих місць та слабких сторін. Країна залишається бідною, що означатиме брак ресурсів та стійкості для тривалої боротьби із наслідками поширення вірусу. Сусіди, як на Заході, так і на Сході, мають кращі стартові позиції і, скоріше за все, вийдуть із кризи сильнішими за нас.

Економіка України сильно залежить від зовнішніх факторів, зокрема від ринків ключових імпортерів та темпів їхнього економічного зростання. Пандемія, скоріше за все, призведе до глибокої та тривалої рецесії в глобальному масштабі, а Україна буде серед тих країн, що втратять найбільше.

Ми також маємо погані стартові умови для пристосування до нових умов на ринку праці, що ймовірно виникнуть після кризи. Низький рівень мобільності, технологічного розвитку та освіти не дозволить суттєво зменшити втрати та переорієнтувати економіку.

Україна залишається державою із слабкими інституціями. Нездатність розв’язати цю проблему протягом останніх років дорого коштуватиме країні в умовах кризи. Зростає ймовірність соціальних протестів, дезінтеграції системи управління державою, руйнування інфраструктури.

Поточна криза являє собою справжній тест на життєздатність української держави. Цей виклик стає тим більш небезпечним, що протягом попередніх років критична слабкість держави так і не була подолана – нам доведеться переконатися, що інституційна неспроможність являє собою загрозу не меншу, ніж російська агресія.

Криза, викликана пандемією, триватиме й створить для України ряд ризиків. Внаслідок переорієнтації порядків денних провідних держав українська проблематика може остаточно зникнути із зовнішньополітичних пріоритетів США, ЄС та ряду європейських держав. Ймовірна криза лідерства у глобальному масштабі та загострення конкурентної боротьби між центрами сили змусить наших сьогоднішніх партнерів більшою мірою сконцентруватися на власних інтересах, скорочуючи зовнішні зобов’язання.

Сам ЄС, ймовірно, чекають непрості випробування змаганням національних політик. В таких умовах будь-які з тих, що потребують солідарності, опиняться у зоні ризику. Для нас таким питанням є збереження режиму антиросійських санкцій. До того ж увага ЄС на деякий час буде перенесена на подолання наслідків кризи, насамперед в Італії та Іспанії, а також інших країнах, де рівень смертності буде таким само високим. Не виключено, що низка держав ЄС можуть в результаті кризи вдатися до більш націоналістичного дискурсу та риторики. Існує загроза поглиблення дефіциту демократії в Європі на тлі надзвичайних заходів по боротьбі з пандемією.
Більше ресурсів та уваги світ приділятиме питанням транснаціональних загроз: епідемій, клімату, злочинності і т.п. В той час як для України важливо тримати фокус міжнародної уваги на питаннях жорсткої безпеки.

Ситуація у США, очевидно, зміниться не на нашу користь. Поєднання наслідків пандемії та виборчої кампанії витіснить Україну з фокусу уваги та, можливо, призведе до зростання американсько-російських контактів, особливо на тлі ймовірних претензій Китаю на глобальне лідерство.

Ці ймовірні претензії Китаю спиратимуться на репутаційні виграші більшою мірою, ніж на традиційні засоби могутності, включно із інфраструктурними, властивими для Китаю останніми роками. Більше того, проект «Один пояс, один шлях» може загальмуватися внаслідок глобальної економічної кризи.

Міжнародна та безпекова ситуація для України залишається традиційно складною; але додаткові ризики можуть виникнути у динаміці конфлікту з Росією. Перший із них пов’язаний із перспективою послаблення антиросійських санкцій або ж втрати єдності в позиціях щодо цього питання. Активна політика Росії в період пандемії та зміна пріоритетів безпеки в низці європейських країн можуть стати передумовами для такого розвитку подій.

Другий ризик стосується зростання вразливості України у коротко- та середньостроковій перспективі у протидії російській активній політиці, зокрема і на Сході України. Слабкістю держави, зануреної в політичну, економічну та соціальну кризу на тлі пандемії, Москва може скористатися.

Зростання цих ризиків відбуватиметься на тлі послаблення міжнародних організацій та багатосторонніх інституцій та посилення ролі та ваги національних держав у світовій політиці, що створюватиме для України небезпечне міжнародне середовище.

Міжнародно-політичних можливостей «вірусна» криза відкриває небагато. Одна з них стосується розвитку нових форматів і можливостей міжнародної співпраці в тому, що стосується гуманітарних, епідемічних та екологічних загроз. Цей набір залишатиметься важливим та актуальним для України, і ми можемо виграти в довгостроковій перспективі, якщо світ навчиться краще давати раду подібним викликам.

Криза також надає невеликий шанс на послаблення російської агресії. Пандемія та пов’язані з нею соціальні та економічні наслідки можуть змінити порядок денний не тільки західних держав, а й Росії, відсунувши протистояння з Україною або навіть підштовхнувши до пошуку рішень по Донбасу. Крім того, соціальні загрози пандемії надають можливість України зайняти більш активну позицію з приводу надання допомоги, насамперед гуманітарної, для окупованих територій на Сході і Криму.

Таблиця SWOT-аналізу

TSNUK_Kapitonenko_20

Рекомендації

Враховуючи брак сильних сторін та високий ступінь ризиків, зовнішня політика України має зосередити зусилля на мінімізації негативних наслідків пандемії для національної безпеки та міжнародно-політичних позицій держави.

  1. Більше зусиль варто спрямувати на пост-кризовий порядок денний: розробити пріоритетні напрями співпраці з іншими державами; залучитися до координації глобальних зусиль науковців, лікарів, політиків на різних рівнях; організувати роботу українських дипломатичних представництв із врахуванням тих потреб, що були породжені пандемією. Нашим інтересам відповідатиме активізація, а не згортання міжнародної співпраці по завершенню надзвичайної ситуації.
  2. Чорно-біле сприйняття світу крізь призму єдиного Заходу остаточно застаріє: потрібна буде більш продумана та збалансована зовнішньополітична стратегія щодо найбільших держав Європи та продумана ставка на Китай.
  3. Криза може стати можливістю для покращення відносин із західними сусідами України: Польщею та Угорщиною. Спільне подолання соціальних наслідків пандемії може стати альтернативою застарілим конфліктам щодо історичних питань та ідентичності. Варто також використати момент для обговорення механізму захисту прав українських трудових мігрантів в сусідніх країнах.
  4. Варто розробити та втілити гуманітарний компонент стратегії управління конфліктом на Сході України. Відкриті можливості для громадян України на окупованих територіях – медичні, фінансові, працевлаштування і т.п. – посилять позиції України в мирному процесі.
  5. Кумулятивний ефект кількох криз одночасно гостро поставить перед Україною економічні проблеми й завдання подолання бідності. Це – хороший момент зробити зовнішню політику прагматичною. Україна критично потребуватиме грошей, і перед нами знову гостро постануть завдання з розв’язання конфліктів та вивільнення ресурсів для розвитку.