TSNUK_Anriichuk

Проєкт «Запитуй у фахівців: науковці КНУ імені Тараса Шевченка про #коронавірус» набирає обертів і збирає дедалі більше запитань. Пропонуємо вашій увазі відповіді університетських експертів.

На запитання з галузі медицини й біології відповідає доцент кафедри вірусології ННЦ «Інститут біології та медицини» Олена АНДРІЙЧУК:

  • 1. Що відбуватиметься з організмом людини, як перехворіла на коронавірус? Як це позначиться на її здоров’ї у майбутньому?

Про те, як буде поводитися організм людини, коли перехворіє на Covid-19, та що буде з імунітетом більшості людей, коли вони перехворіють, ще нічого не відомо. Лікарі та вчені не знають, яка тривалість імунітету. Імунітет формується в будь-якому випадку, адже люди одужують – значить імунітет виробляється. Але яка його тривалість і ефективність – невідомо. Для з’ясування цього питання потрібен час від 1 до 2 років. І тільки після тривалих досліджень можна буде сказати, наскільки стійким є імунітет до Covid-19.

Адже згідно з проведеними дослідженнями, на сьогоднішній день і в світі, і в кожній окремій країні на коронавірусну інфекцію перехворіли приблизно 3% населення. Але це зовсім не означає, що у тих, хто одужав, є імунітет.

Тож було б дуже доречним масове тестування населення на антитіла до коронавірусу, тобто виявлення людей, які вже перехворіли COVID-19 та мають певний імунітет до інфекції (розпочати масову ІФА-діагностику населення на наявність антитіл до коронавірусної інфекції).

Таким чином, можна бути певним, що тест-система ІФА з таким антигеном справді може дати оцінку імунітету супроти SARS-CoV-2. Якщо виявиться, що імунітет сформувався та стійкий – це буде означати, що людство отримало колективний імунітет і йому вже не загрожує COVID-19 принаймні певний проміжок часу.

  • 2. Як правильно утилізовувати використані одноразові маски й рукавички, адже вони шкідливі для довкілля?

Згідно із наказом МОЗ “Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами”, використані дезінфекційні засоби належать до небезпечної категорії відходів і мають бути утилізовані на спеціалізованих підприємствах. Однак під час пандемії такі відходи утворюються не лише в лікарнях, а майже в кожній оселі. Йдеться, у тому числі, про маски для обличчя, рукавички, ємності із дезінфікуючими засобами тощо. Сьогодні використані маски потрапляють у звичайні сміттєві баки, де змішуються з іншими відходами і з космічною швидкістю продовжують розповсюджувати віруси.

Маски, особливо одноразові, потрібно спалювати. Вони не підлягають подальшій вторинній переробці. Оскільки все, що перебувало в контакті з людиною під час якогось захворювання (маски, рукавички та інші медичні відходи), повинно збиратися у герметичну ємність та спалюватися (зазвичай це спалювання у спеціальних печах за високої температури), адже вірус виживає на різних поверхнях.

На жаль, в українському законодавстві немає такого поняття як медичні відходи. У цьому й складність: такі відходи важко віднести до небезпечних, а отже – більш відповідально ставитися до утилізації.

Якщо у вас немає можливості викинути маску в окремий контейнер, дайте їй “відлежатися” у щільному пакеті не менше 12 годин, після чого можна викидати пакет до загальної урни із сміттям.

Таким чином ми зможемо не допустити поширення вірусу та, можливо, навіть врятувати чиєсь життя.

  • 3. Вже є повідомлення про мутації коронавірусу. Його нові модифікації можуть означати, що хвороба протікатиме легше чи важче?

Новий коронавірус, який тепер офіційно називається SARS-CoV-2, являє собою РНК-вмісний вірус, як і віруси, що викликають кір і грип. Ці віруси більш схильні до змін і мутацій у порівнянні з ДНК-вмісними вірусами. Вірус постійно мутує, щоб подолати стійкість імунної системи в різних популяціях, щоб стати резистентним до антивірусних препаратів. Це властиво для вірусів. Деякі з мутацій посилювали здатність вірусу поширюватися, тоді як інші посилювали здатність вірусу проникати в клітини, деякі з мутацій можуть призводити до зменшення патогенності й можливості до передачі.

Вчені постійно моніторять нуклеотидні послідовності (проводять секвенування штамів SARS-CoV-2), вивчають мутації, які виникають. До останнього часу визнавалося існування чотирьох груп SARS-CoV-2 – A,B, C, D, які поширені у різних країнах світу. У недавньому повідомленні команда під керівництвом професора Лі Ланьцзюаня виявила, що найбільш смертоносні мутації були помічені в тих вірусів, які поширювалися в Європі і Нью-Йорку. З іншого боку, більш слабкі штами були помічені в деяких частинах Сполучених Штатів, наприклад, у штаті Вашингтон. Науковці виявили в цілому близько 30 штамів, і близько 60 відсотків з них були новими. Вчені зазначають, що пацієнти з COVID-19, яких вони досліджували, отримували однакове лікування в лікарні, незалежно від того, який у них штам. Це може бути неправильним.

Мутації SARS-CoV-2, як правило, точкові. Це «похибки», які робить фермент РНК-залежна-РНК-полімераза під час реплікації РНК вірусу. Отримані дані геномного дослідження показують, що однонуклеотидних варіантів (SNV) багато. Проте не показано, що якась мутація була безпосередньо пов’язана з функціональними змінами вірусної патогенності.

Вірус мутує в бік зниження вірулентності і втрати патогенності. А хазяїн виробляє систему захисту. Але для цього потрібен час!

Принаймні, це теорія, яка має практичне підтвердження з іншими вірусами. Маю надію, що SARS-CoV-2 не є виключенням.

  • 4. Чи може автомобіль, який їде на великій швидкості, підняти вірус із землі, асфальту?

Вірус SARS-CoV-2 не передається повітряним шляхом, він «живе» на вулиці дуже короткий час. Це означає, що він не переноситься потоками повітря на великі відстані від хворої людини. Тобто вірус не здатний потрапити у великій концентрації на землю чи асфальт, щоб повітряні маси змогли б його «підняти».

Вірус передається від людини до людини краплинним та контактним шляхами. Тобто через дрібні часточки, які виділяються з носа або рота хворого під час кашлю або чхання прямолінійно. Ці краплі розповсюджуються на відстань близько метра від хворого і можуть потрапляти на слизові оболонки очей, носа та рота іншої людини, яка знаходиться поруч.

Також вірус може переміщуватися на відстань понад метр у часточках аерозолю, але такий аерозоль утворюється лише під час виконання специфічних медичних процедур. Наприклад, інтубація трахеї.

Хоча збудник COVID-19 може виживати на поверхнях від кількох годин до кількох діб, але це залежить від поверхні, температури повітря та інших умов.

Перебуваючи поза організмом людини (предмети побуту, асфальт, ґрунт тощо) вірус втрачає свою здатність викликати захворювання.

  • 5. Чи не викличе пандемія ще більшої резистентності до антибіотиків у світі, адже ними у тому числі лікують хворих на COVID-19, які мають бактеріальну інфекцію?

Антибіотикорезистентність – це стійкість бактерій до одного або кількох антибіотиків.

Насамперед вона виникає через безвідповідальне ставлення до прийому препаратів. Неконтрольоване та неправильне призначення ліків “навчає” бактерію боротися з тим чи іншим класом антибіотиків.

Припинення курсу антибіотиків після покращення стану хворого також може спровокувати резистентність. Якщо лікування не довести до кінця, існує можливість того, що певна кількість бактерій виживе.

Приймаючи антибіотики без вагомих причин, ви наближаєте ймовірну ситуацію, коли антибіотики перестануть в принципі допомагати.

І COVID-19 не є причиною більшої резистентності до антибіотиків, не займайтеся самолікуванням та дотримуйтесь правильного їх використання.

  • 6. Коронавірус зможе залишатися в людському організмі назавжди – як герпес, ВІЛ чи гепатит В – і давати хронічну інфекцію?

Сьогодні більшість учених схильна відповісти на це питання негативно – ні, не може. Іншими словами, ми не маємо достатньо відомостей для твердження, що новий коронавірус (SARS-CoV2) здатний до персистенції і може призводити до розвитку хронічної інфекції в імунокомпетентних осіб (імунна система цих осіб забезпечує ефективний захист організму від інфекційних агентів та пухлинних клітин, а також хімічних речовин, що володіють антигенними властивостями).
Водночас позитивні результати тестів на наявність цього коронавірусу у 100 пацієнтів з Південної Кореї, що видужали, знову піднімають питання про спроможність вірусу до реактивації.

Втім, професор медицини Сеульського національного університету та член Стратегічної та технічної консультативної групи ВООЗ з питань інфекційних небезпек Муун-дон О у своєму інтерв’ю TIME пояснив, що встановлення такої хибної «реактивацї» є результатом попередньо проведених недостовірних тестів. Як хибно позитивні (результати невірно свідчать про те, що людина заразна), так і хибнонегативні результати (результати хибно свідчать про те, що людина видужала) можуть бути відповідальними за повторне встановлення інфекції у тих, хто видужав. Окрім того, повторне виявлення нового коронавірусу у пацієнтів, що видужали, може бути результатом реінфекції (повторного зараження). «Звичайні» коронавіруси можуть призводити до повторного зараження приблизно через рік. І ця реінфекція кардинально відрізняється від реактивації.

Існує поки що гіпотеза, але на сьогоднішній день ми можемо говорити, що організм повністю звільняється від нового вірусу.