TSNUK_Versal

Проєкт «Запитуй у фахівців: науковці КНУ імені Тараса Шевченка про #коронавірус» набирає обертів і збирає дедалі більше запитань. Пропонуємо вашій увазі відповіді університетських експертів.

На запитання «Як держава повинна організовувати кредитування малого і середнього бізнесу у ситуації, яка склалася?» відповідає Наталія ВЕРСАЛЬ, доцент кафедри страхування, банківської справи та ризик-менеджменту економічного факультету:

Поговоримо про кредитування малого та середнього бізнесу і населення. МСБ (малий та середній бізнес) відіграє надзвичайно важливу роль, оскільки є фундаментом розвитку економіки, це фундамент створення валового внутрішнього продукту. Виявилося, що в умовах пандемії коронавірусу, в умовах карантину МСБ страждає найбільше. Чому? Бо якщо подивитися на структуру зайнятості МСБ за галузями, можна побачити, що закриті ринки, маленькі магазини, перукарні – це все малий та середній бізнес. Виникає запитання, що держава може зробити за цих умов, щоб цей бізнес не зупинявся і розпочав своє функціонування, як тільки відбудеться вихід із карантину? Можу сказати, що у держави тут є декілька інструментів.

Перший із них уже задіяно – це так званий інструмент податкових канікул. Насправді він не є однозначним. Готуючись до сьогоднішньої лекції, я спілкувалася із засновницею малого підприємства «Два кольори», яке до початку карантину займалося виробництвом одягу. Як тільки розпочалася пандемія, як тільки всі побачили, в якому становищі опинилися лікарі й лікарні, це мале підприємство блискавично, за тиждень, переорієнтувалося на виготовлення захисного екіпірування для лікарів. На мою думку, текстильна промисловість може швидко переорієнтуватися на ті потреби, які виникають в державі.

Проблема виявилася в іншому: податкові канікули не особливо допомагають підприємствам цієї галузі, тому що звільнення від податку на нерухомість для них не відіграє особливої ролі, тому що є свої нюанси щодо звільнення від ЄСВ, і, відповідно виникає запитання «що ж тоді робити?» Податкові канікули – це дуже добре, але водночас ми знаємо, що здійснюються певні виплати малому та середньому бізнесу державою, і це виплати з державного бюджету. Чим наповнюється державний бюджет? Він наповнюється податками, а податки сплачує не тільки великий бізнес, а й малі та середні підприємства. Тоді виникає парадокс: у держави не вистачить коштів, щоб допомогти вирішити всі ці проблеми. І тут якраз виникає необхідність розробки використання простого інструменту для виходу з цієї ситуації. Мова йде про державні закупівлі. І, насправді, для цього підприємства було б дуже непогано отримати запит від держави на виготовлення певного виду продукції, отримати сертифікати, які необхідні для виготовлення такого екіпірування для лікарів. Але, виявляється, за весь цей час (півтора місяці) не надійшло жодного замовлення, незважаючи на те, що дані підприємства залишаються на сайті МОЗ. На жаль, вони не мають зворотного зв’язку.

У який ще спосіб держава може допомогти МСБ? Звичайно, це можуть бути кредити. Ми маємо достатньо складну ситуацію у сфері кредитування великого бізнесу. В першому кварталі 2020 року спостерігалося зростання кредитування великого бізнесу. Якщо подивитися на середній, малий бізнес і мікробізнес, то тут динаміка спочатку була досить складною, особливо в 2019 році. Наразі вона змінилася, і банки почали кредитувати малий та середній бізнес. Хочу підкреслити, що коли ми говоримо про кредити МСБ, то це дуже ризикові кредити. Банки мають отримувати плату за такий ризик. І тому досить часто до кредитування МСБ долучені інші установи. Так, це може бути держава.

Поговоримо про роль держави. Це дуже позитивна роль у кредитуванні МСБ. Але крім держави такими установами, як правило, є міжнародні фінансові установи. Наприклад, в Україні це проєкти від Європейського інвестиційного банку, Європейського інвестиційного фонду, німецько-українського фонду, і, можливо ще декількох міжнародних організацій, які надають кошти для кредитування МСБ. А банки є лише посередниками. Однак виникає питання: чому ми залучаємо міжнародні установи і чому держава має бути залученою?

Малий та середній бізнес – дуже ризикований бізнес і якби банки кредитували їх самостійно, то ставки були б надзвичайно високими. Натомість ми бачимо, що ставки МСБ, наприклад, у 2018 році прийшли до того ж розміру, що й ставки великого бізнесу, а вже у 2020 році бачимо спад після невеликого зростання. Чому відбувається спад? Тому що світ відкриває нові цікаві програми, у тому числі за підтримки держави.

Щодо Національного банку України. Що ж має робити НБУ, коли ми говоримо про кредитування МСБ? Досить часто, на жаль, у нашому суспільстві НБУ асоціюється з кредитором, який має кредитувати певні галузі. Насправді це не так. НБУ встановлює індикативні ставки, а індикативною ставкою є облікова ставка НБУ. І, починаючи з другої половини 2019 року, НБУ постійно рухається у напрямку здешевлення ресурсів. Це означає, що вони можуть зменшувати ставки за кредитами. Суспільство не має забувати про те, яку роль має відігравати НБУ.

Нагадаємо про функції НБУ. Його основна функція – забезпечення стабільності грошової одиниці України. І головне те, що Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Все інше підпорядковується основній функції. І коли ми часом чуємо від політиків чи експертів, що НБУ має надавати кредити або спрямовувати їх у певні напрямки, маємо розуміти, що це абсолютно не функція Національного банку. Для цього є банки, і вони мають обирати напрямки кредитування і визначати в тому числі ті ставки, які відповідають ризиковості даного бізнесу. Банки не є благодійними установами, вони не мають давати безкоштовні кредити. Для того, щоб допомагати бізнесу, держава має чотири великі державні банки: Приватбанк, Укрсіббанк, Ощадбанк і Укргазбанк.

Поговоримо про кредитування населення. Тут ситуація дещо складніша. У більшості розвинених країн мова йде про те, що кредити населенню збільшують платоспроможний попит. Це означає, що економіка починає працювати. У розвинених економіках це саме так. Якщо подивитися на економіку України, то виникає запитання: чому і з якою метою населення бере кредити? Зазвичай для задоволення споживчих потреб, для придбання побутової техніки, автокредити та іпотечні кредити. Якщо ми говоримо про мультиплікаційний ефект, то насправді все, що стосується кредитування населення, не є однозначним. Адже більшість продукції, яку купує населення, виготовляється не в Україні. І це означає, що кредитування населення в Україні – це в тому числі кредитування інших держав. Насправді, надзвичайно потужним стимулом і реально мультиплікативним для економіки мало би стати відродження іпотечного кредитування. Це придбання нерухомості не на вторинному, а на первинному ринку – будівництво. А будівництво означає, що будуть задіяні більшість галузей, у тому числі економіки України. Держава теж могла б започаткувати програму, що була б орієнтована на придбання товарів, які виготовляються всередині України. Це суттєво підтримало б економіку України. Наразі я не спостерігаю таких кроків у цьому напрямку саме з точки зору держави.