TSNUK_BugrovПроєкт «Запитуй у фахівців: науковці КНУ імені Тараса Шевченка про #коронавірус» набирає обертів і збирає дедалі більше запитань. Пропонуємо вашій увазі відповіді університетських експертів.

На запитання «Як може змінитися навчальний процес після закінчення карантину?» відповідає проректор з науково-педагогічної роботи, кандидат філософських наук, професор Володимир БУГРОВ:

Це питання варто розбити на декілька складових. Найближча складова: чи зміниться система освіти в нашому Університеті? Абсолютно переконаний, що так. І ті виклики, які поставив карантин і епідемія коронавірусу в Україні, зокрема, перед Університетом, повинні отримати належні відповіді.

Так склалося, що система університетської освіти веде свій родовід із середньовіччя – це була освіта, пов’язана з церквою. Роль професора полягала в тому, щоб читати лекцію, а студентів – записувати за ним, щоб потім відтворити. І найкраще навчався той, хто міг якомога повніше і найточніше відтворити те, що сказав професор. Сьогодні у нас глобальний інформаційний світ, у якому можна в один клік прослухати лекцію професора з Гарварда чи дивитися фільм, який демонструють в кінотеатрі іншої країни. Зокрема, нещодавно, на католицький Великдень, весь світ дивився концерт тенора Андреа Бочеллі з Міланського собору, де були присутні тільки він і органіст. Це і є глобальний світ.

Тож трансляція інформації в лекційній аудиторії сьогодні вже є певним архаїзмом. Вимоги до лекції змінилися: лектор повинен показувати те, як він особисто оцінює той чи інший матеріал. Однак із цим матеріалом студент повинен бути ознайомлений заздалегідь. Тому на сьогодні ми будемо висувати до системи університетської освіти ті вимоги, які відповідатимуть цим викликам. Ми будемо зосереджувати увагу наших викладачів на тому, щоб усі матеріали, з якими вони йдуть до студентів, були доступні онлайн у внутрішній університетській мережі, щоб студент міг із ними ознайомитися в будь-який час. Важливо, щоб змінювалися по суті і методика викладання, і методика роботи студентів. Це дійсно виклики часу, які стоятимуть перед освітою у всьому світі. Можливо, буде вигідніше мати на фрілансі онлайн професора з університету іншої країни, аніж тут, на місці – професора в офлайні, який не настільки науково, не настільки методично працює зі студентами.

Отже, відповідати на виклики часу – це питання не просто виживання, а й розвитку, це питання поступальної траєкторії буття нашого Університету. І ми готові до того, щоб ставити такі питання перед академічною спільнотою Університету. Важливо також відзначити: ці питання не однобічні і навіть не бінарні – це питання не лише до викладачів чи до студентів, а й до батьків наших студентів, і до середньої школи, після якої наші абітурієнти стають студентами. Це питання до роботодавців, тому що адаптація до викликів часу вкрай необхідна. Тому ми намагатимемося вирішувати це питання шляхом залучення всіх ключових стейкхолдерів саме в нашому Університеті. Я переконаний, що силами всієї нашої університетської спільноти нам вдасться подолати ці виклики.