TSNUK_MorozovaLarina

Проєкт «Запитуй у фахівців: науковці КНУ імені Тараса Шевченка про #коронавірус» набирає обертів і збирає дедалі більше запитань. Пропонуємо вашій увазі відповіді університетських експертів.

На запитання «Як можна психологічно пояснити те, що люди порушують умови карантину?» відповідає Ольга МОРОЗОВА-ЛАРІНА, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психодіагностики та клінічної психології факультету психології:

Залишимо за межами обговорення деякі специфічні випадки, коли мова йде не про ситуативні вчинки, а про психічні чи психологічні розлади. Приміром, у суспільстві завжди існують соціопати – люди з розладом поведінки, які порушують чи зумисне ігнорують права інших, цілеспрямовано відмовляються дотримуватися загальних правил. Крім того, не будемо звертатися й до психоаналітичної парадигми, у межах якої можна було б говорити про неусвідомлений потяг особистості до саморуйнування. Хоча такі випадки теж мають місце, вони є винятком та зумовлені глибокими психологічними травмами, що проявлялась і до пандемії, і абсолютно не пов’язані з карантином причинно-наслідковим зв’язком.

Отже, мова піде про переважну більшість цілком звичайних людей, які, як нам здається, поводяться надто легковажно. А саме – виходять з дому без нагальної потреби, не дотримуються соціальної дистанції, зневажають вимогу носити маску.

Можемо говорити про декілька основних причини подібних порушень умов карантину.

По-перше, всі ми опинилися у ситуації невизначеності, адже не знаємо, коли скінчиться карантин, якими будуть його наслідки. При цьому ситуацію невизначеності вважають одним із найпотужніших стрес-факторів. Оскільки людина не може постійно жити у стані тривоги, наша психіка поволі адаптується і відбувається це шляхом знецінення загрозливої ситуації, знецінення пов’язаних з нею ризиків, що призводить до порушень правил карантину.

До того ж, велика кількість людей просто не усвідомлює масштаби епідемії. Якщо серед знайомих немає тих, хто перехворів на COVID-19, загроза не є очевидною, видається надуманою та примарною. Додайте до цього ще й хронічну недовіру суспільства до держави – і картинка склалася. Доки такі люди мають справу з віртуальною статистикою, а не з конкретними випадками, вони схильні порушувати карантин. На жаль, якщо хвороба таки зачепить їх безпосередньо, може бути запізно дотримуватися правил.

Ще одна причина, як на мене, набагато більш сумна, і полягає у суто егоїстичній мотивації. Індивід свідомо керується лише власними інтересами. Оцінює свої ризики як мінімальні (я молодий, здоровий, навіть якщо захворію, то легко, ще й імунітет буде) і не надто переймається тією шкодою, яку може завдати його безвідповідальність іншій, більш вразливій частині населення.

Саме ця, остання причина викликає найбільше занепокоєння. Чи матиме шанси вижити суспільство, нація, де індивідуальна егоїстична й короткозора поведінка переважатиме? Питання риторичне.

Ми маємо розуміти, що світ змінюється й економічно (згадайте про концепцію безумовного базового доходу), і з точки зору екологічної свідомості, і в соціально-психологічному аспекті (як приклад – ціна окремого життя колосально зросла за останні пів століття, що особливо помітно у західних країнах).

Тож у перспективі еволюційні переваги матимуть ті спільноти, де загальний інтерес добре усвідомлюється та стає пріоритетним. Чудовий привід замислитись і нам!

Будьте здорові!