TSNUK_Smyrnova

Проєкт «Запитуй у фахівців: науковці КНУ імені Тараса Шевченка про #коронавірус» набирає обертів і збирає дедалі більше запитань. Пропонуємо вашій увазі відповіді університетських експертів.

На запитання «Як вижити в умовах невизначеності, перестати купувати гречку та їсти, хвилюючись зранку до ночі?» відповідає Леся СМИРНОВА, кандидат політичних наук, фахівець у галузі емоцій, співробітник кафедри міжнародних медіакомунікацій та комунікативних технологій ІМВ.

По-перше, задля кращого розуміння розберемо фізіологію тривоги – негативно забарвленої емоції, що виражає відчуття невизначеності.

Розуміння того, як відбувається запуск тривоги, дасть більше шансів її подолати. Механізм складається з трьох елементів:

  • стимул (думка, подія, ситуація, обставини, новини),
  • реакція (фізичне відчуття тривоги та страху),
  • підкріплення (дії, які ви виконуєте, щоб позбутися цього відчуття та більше його не відчувати, це може бути вимовляння якихось фраз, щось починати робити, мити руки, телефонувати друзям або щось інше).

На цьому базується когнітивно-поведінкова терапія.

АЛЕ! Така уникаюча поведінка знижує рівень тривоги в моменті та підсилює тривогу у перспективі. Коли наступного разу ви зіштовхнетесь із тим самим стимулом, то реакція на нього буде ще сильніша.

Наприклад.

Жінка боїться за здоров’я своїх дітей. Вона бачить, що дитина доторкнулась до брудної іграшки. Запускається тривога на фізичному рівні – збільшується пульс, не вистачає повітря. Вона вирішує помити дитині руки, потім іграшку, потім місце, де була іграшка, потім вода потрапляє на фрукти, і вона вимиває фрукти і так далі.

Тобто уникаюча поведінка – це замкнене коло.

По-друге. Страх є ірраціональним, він живе у так званій лімбічній системі – місці, де народжуються емоції.

Про це знають продавці продуктів та послуг та можуть цим маніпулювати, особливо зараз. Про це важливо знати і пам’ятати, оскільки в кризовій ситуації це також є загрозою безпеці психічній.

Наприклад, Марк Цукерберг, знаючи це і не забуваючи про вибудову репутації власної компанії після скандалів зі своїм ім’ям, зараз заборонив у фейсбук рекламу медичних масок.

Які саме засоби використовують компанії, щоб заволодіти нашими емоціями?

  • Це страх болю. Лімбічна система відповідає за уникнення неприємних емоцій. Рішенням для такого уникнення може бути продукт компанії.
  • Це дефіцит. Лімбічна система піклується про наше виживання. Бренди користуються цією особливістю, встановлюючи на сайтах таймери зворотього відліку або вказуючи невелику кількість товару, що залишився.
  • Також будь-який раціональний елемент не буде працювати без емоційного забарвлення. Битву емоцій/раціо виграють емоції. І це може бути якесь зображення. Збільшення зображення – зниження когнітивних функцій.
  • Наша когнітивна система швидко втомлюється. І найкоротший шлях емоціям заволодіти нами – це надати велику кількість варіантів будь-чого з вимогою прийняти рішення, з обмеженим часом.

Але після потрапляння подразника із зовнішнього середовища до нашої лімбічної (емоційної) системи сигнал прямує до неокортексу.

І там у нас воля, яка має право вето на те, що відбувалося раніше у психодинамічній площині.

І наступна площина – духовна.

Духовна площина тривоги – це її екзистенційний аспект.

Невизначеність майбутнього багатьом із нас дається зараз дуже важко, що зіштовхує нас із фундаментальними основами буття. Страх спрямовує нас до межі екзистенції, межі буття, що Карл Ясперс називав «граничними ситуаціями».

Що важливо розуміти у цьому аспекті для сьогоднішньої кризи?

Така собі допомога власноруч у подоланні страху.

1 крок.

Це здатність взагалі бути при таких умовах.

Я є. Але чи можу я бути при таких умовах? Коли я не можу нічого змінити і тим не менш я маю щось зробити, а саме досягти певного прийняття.

Наприклад, заперечення того факту, що я захворів, не дасть мені змоги лікуватись та одужати. Це перешкоджає доступу до страху, тривоги, інших негативних емоцій. Отож прийняття свого страху, обставин сьогодні це є таким.

Тут слід зауважити, що прийняття – це не схвалення або приреченість. Але це може стати новою точкою відліку.

2 крок.

Пошук внутрішньої свободи. Що мається на увазі?

Так, це є в моєму житті, але навіщо це мені? І тут вже я маю свободу того, яким чином я обійдуся з тим викликом, що поставило переді мною життя. Саме це може відкрити новий горизонт. Я запитую світ, а світ запитує у мене. Світ хоче знати про мої переконання, позиції, стосунки з життям. Саме це питання активує мене.

Як я з цим обійдуся?

Саме ця позиція веде мене від пасивної позиції жертви до активних дій та рішень – моїх рішень. У будь-якому випадку мені лишається свобода поводження зі своїм страхом, із цими обставинами мого життя. Це моя власна позиція, що відображає мої цінності. Цього в мене ніхто і ніколи не може забрати. І, як казав Ніцше, той хто знає «задля чого», витримає будь-яке «як».

Бажаю вам бути здоровими і знати своє «задля чого».