одинДо складу Національної ради з питань розвитку науки і технологій увійшли троє науковців КНУ

Наприкінці літа Кабінет Міністрів України затвердив персональний склад Національної ради України з питань розвитку науки і технологій – основного стратегічного органа реформування сфери науки та інновацій, який очолив Прем’єр-Міністр Володимир Гройсман за посадою. Як відзначила Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич (вона також за посадою очолила Адміністративний комітет Нацради), уперше в історії України створено орган, який стане не лише верховним у сфері громадського контролю наукової діяльності, а й платформою для ефективної взаємодії між науковцями, органами виконавчої влади та представниками бізнесу. До Наукового комітету ради, сформованого на конкурсній основі,  увійшли 24 лідери  наукової спільноти України. Серед них – декан факультету радіофізики, електроніки та комп’ютерних систем КНУ Ігор Анісімов та професор Інституту високих технологій Олексій Колежук. Проректор з наукової роботи КНУ Віктор Мартинюк увійшов до складу Адміністративного комітету Нацради.

Віктор Мартинюк:
– Національна рада визначатиме стратегію розвитку науки в Україні, встановлюватиме пріоритети, розроблятиме і затверджуватиме комплексні наукові програми, а також здійснюватиме конкурсну оцінку наукових проектів, що відповідають державним пріоритетам.
Ця інституція покликана активно впливати на вектор розвитку науки у нашій державі, передбачати актуальні задачі на роки вперед. На жаль, упродовж досить тривалого періоду через відсутність державної політики у сфері науки визначальними при формуванні тематики досліджень для науковців залишалися власні вміння, можливості та пріоритети. Сучасна наука має орієнтуватися передусім на державні інтереси та сприяти прискоренню соціально-економічного розвитку нашої країни.
Той факт, що Нацраду з питань науки очолює Прем’єр-Міністр України, означає, що інтерес до науки на державному рівні зростає, а науковці отримують реальний механізм впливу на рішення державної ваги.
Обрання університетських учених до складу ради ще раз доводить, що у КНУ працюють не просто гідні науковці, а  такі, які за своїм статусом і можливостями, завдяки своєму системному розумінню можуть вирішувати державні проблеми з менеджменту наукових досліджень.

Ігор Анісімов:
– Зараз активно обговорюємо декілька проектів нового порядку присвоєння наукових ступенів. Це дуже болюче питання. Його кому тільки не делегували. Частково ним опікуватиметься НАЗЯВО – у частині присвоєння освітньо-наукових ступенів докторів філософії. А от суто науковий ступінь доктора наук – у повноваженнях нашої Нацради. Один із варіантів, який обговорюється – близька до прийнятої на Заході система, коли для захисту конкретної дисертації створюють журі з вузьких спеціалістів, до його складу обов’язково мають увійти щонайменше двоє зарубіжних учених.
У нас зараз існують ради по 2-3 спеціальностям. Якщо, скажімо, рада по 3-м спеціальностям, це означає, що 2/3 членів ради не є вузькими фахівцями.
Крім того, останнім часом з’явилося безліч формальних вимог, що стосуються захисту.  На мою думку, так намагалися чинити перешкоди для тих, хто хоче здобувати цей ступінь нечесним шляхом (для політиків, наприклад), а закінчилося тим, що політики всі ці тенета легко долають, а проблеми виникають у рядових дисертантів. І там стільки всього накрутили, стільки зайвих формальностей! Як розплутати? Міняти положення, знімати всі ці речі. Приймати те, що лежить на поверхні: одна рада – одна спеціальність.

Олексій Колежук:
– У нас є Оперативний план Уряду з нагальних питань реформування науки – документ сторінок на 20 із дедлайнами (деякі з них уже проминули). За ним і діятимемо. Завдань надзвичайно багато, і всі термінові. Якщо починати з основних, то це організація роботи Національного фонду досліджень – НФД  (він має замінити Державний фонд фундаментальних досліджень) – згідно нового Закону про науку і науково-технічну діяльність. Саме НФД стане основним розпорядником коштів для наукових досліджень (на основі конкурсу, а не прямого відомчого розподілу, як досі). Тому дуже важливо, аби це відбувалося за принципами прозорості, справедливості, аби розвивався інститут незалежної експертизи. Ефективність використання навіть тих невеликих коштів, які виділяються на науку – одна з основних проблем. НФД може докорінно змінити наш науковий ландшафт – як його стандарти, так і мотивацію.
Маємо дуже розгалужену наукову систему. Якщо перелічити тільки основні: університетська система, НАНУ, система галузевих академій  – Україна, напевне, рекордсмен за кількістю академій. Це дуже широка і заплутана мережа. З одного боку, коштів на науку в країні не вистачає, а з іншого – вони аж настільки розпорошуються. Тож атестація і оптимізація у цій галузі на часі.
Усе це водночас лягло на плечі Нацради. Відповідальність дуже велика, працюємо поки що на громадських засадах (навіть відрядження немісцевим членам комітету не оплачують). Що нас мотивує? Насамперед бажання щось змінити у цій системі, підняти престиж української науки. Але потрібні якісь конкретні успіхи, щоб і в очах наукової громадськості ми не перетворювалися на ще одну комісію – хіба мало у нас наукових, технічних і експертних рад?

P.S. 6 вересня Олексій Колежук обраний заступником голови Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій. Наша наука в надійних руках!