KLM_6617 новийВисокоповажні панове
Президенти України!
Вельмишановний пане Голово Верховної Ради України!
Вельмишановна пані міністр
освіти і науки України!
Високоповажні гості!
Шановна
університетська громадо!

185 років тому, коли Тарас Шевченко був іще зовсім юним, а до незалежності України залишалося понад півтора століття, у Києві сталася непересічна подія. У старовинному місті, яке ще жило спогадами про свою могутність і втішалося славою сакрального центру Східної Європи, відкрили Університет. Це була дванадцята за двісті років спроба створити в древній українській столиці модерну вищу школу. Спроба відчайдушна, адже вона припала на період правління одного з найбільш консервативних російських імператорів того часу – Миколи І.
Чому наші суспільні еліти, починаючи від середини ХVІІ століття, були такими впертими у своїх намаганнях заснувати в Києві Університет? Чому вони не хотіли змиритися з невдачами, які раз-по-раз перестрівали їх на цьому шляху? Відповідь на ці запитання очевидна – вони абсолютно чітко усвідомлювали, що шлях народу, суспільства, держави до величі та могутності починається з ідей, які народжуються саме в Університетах.
Наші попередники чудово розуміли, що без Університету не може бути ні створення нових знань, ні розвитку технологій, ні процвітання економіки, ні вдосконалення суспільних відносин, ані формування гуманітарного простору національного життя. Тому вони наполегливо, крок за кроком, упродовж століть ішли до своєї мети – перетворення Києва на університетське місто.
Київський університет постав із купелі Володимирового Хрещення і творчого генія Ярослава Мудрого. Ідею його створення виплекали в своїх думах і проектах великі українські гетьмани – Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа, Кирило Розумовський.
Тут лунали полум’яні вірші Тараса Шевченка. Коридорами Університету ходили видатні просвітники, творці культури і політичні лідери нашого народу – Михайло Максимович, Микола Костомаров, Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, Павло Житецький, Микола Лисенко, Володимир Винниченко, Микола Міхновський, Сергій Єфремов, Остап Вишня, Максим Рильський, В’ячеслав Чорновіл!
І сьогодні наш Університет відзначає 185-річчя самовідданого служіння своєму народові, 185-річчя славних діянь великих подвижників освіти і науки, які золотими буквами вписали ім’я аlma mater на скрижалях світової історії.
Коли наприкінці 1833 року російський імператор Микола І дав згоду на відкриття університету в Києві, він навіть уявити не міг, що вища школа, яка, за його задумом, мала служити справі «обрусения» так званої «південно-західної Росії», насправді народить на світ могутню ідею перетворення славних нащадків старої Русі і козацької Гетьманщини в модерну українську націю. Націю, яка своїм прагненням до політичної свободи відродиться і кардинально змінить долю самої російської імперії та сформує новий геополітичний уклад цілої Європи.
За свою 185-річну історію Київський університет пройшов складний шлях, на якому були і закриття, і реорганізації, і репресії, і переслідування прогресивної думки. Але, водночас, цей шлях рясно встелений геніальними науковими відкриттями наших учених, позначений зародженням нових передових ідей, які ставали переворотом в інтелектуальному світі.
Університет жив і зростав разом з країною та її великим народом. Він став ідейним фундаментом та духовною криницею, з яких зросло модерне українство. Годі собі й уявити вітчизняну історію ХІХ, ХХ і початку ХХІ століття без Київського університету. Власне університет був і творцем цієї історії! Його вихованці та працівники були активними учасниками всіх процесів, що відбувалися в суспільному житті України від середини 30-х років позаминулого століття. Чимало із понад 325 тисяч випускників Шевченкового університету стали відомими вченими, педагогами, політичними, державними та громадськими діячами як в Україні, так і поза її межами.
Змінювалися суспільні уклади, політичні режими, змінювалися панівні ідеології і правлячі еліти, а Київський університет продовжував залишатися вірним своєму основному призначенню – бути взірцем найвищого ґатунку освіти і науки, вишуканих виявів культури і осердям нових суспільних ідей, зразком громадянської мужності і символом непокори будь-яким проявам несправедливості та насильства.
Сьогодні Київський національний університет імені Тараса Шевченка є багатогалузевим класичним закладом вищої освіти, національним надбанням освіти, науки і культури, який за результатами своєї діяльності здобув загальнодержавне та міжнародне визнання як провідний навчально-науковий центр України.
Пріоритетними напрямами діяльності університету з урахуванням світових тенденцій є розвиток природничих, фізико-математичних досліджень, досліджень про Землю, прикладних аспектів соціогуманітарних та соціополітичних, економічних і юридичних, технологічних, мистецьких та медичних наук; формування широкого світогляду здобувачів освіти та утвердження національних, культурних і загальнолюдських цінностей як важливої передумови розвитку держави.
Ми твердо стоїмо на ціннісних орієнтирах, визначених університетським девізом: працювати задля КОРИСТІ держави та її народу, задля ЧЕСТІ свого імені та задля СЛАВИ минулих, сучасних і прийдешніх поколінь.
Ми впевнено дивимося в майбутнє, переконані в тому, що жодні геополітичні потрясіння, світоглядні зміни не зруйнують нашого рішучого поступу вперед!
Ми віримо в те, що Київський університет був, є і залишиться невичерпним джерелом прогресивних ідей і наукових відкриттів та рушієм суспільного розвитку України.
Наша переконаність ґрунтується на 185-річному історичному досвіді, глибокій гуманістичній традиції та неперевершеній здатності до позитивної, творчої праці на КОРИСТЬ, ЧЕСТЬ І СЛАВУ нашої Батьківщини.
Щиро дякуємо керівництву нашої держави за постійну увагу та турботу про університет.
Дякуємо всім поколінням університетської громади за невтомну працю.
Дякуємо всім, хто привітав Університет зі святом і прибув на наше урочисте зібрання.
Слава Університету!
Слава Україні!