З ініціативи Центру фольклору та етнографії Інституту філології відбулася зустріч з іконописцем Михайлом Скопом, чиї картини експонувалися в Мистецькій залі Інституту.

Михайло Скоп походить з відомої львівської родини художників. Він працює в класичній техніці живопису – яєчна темпера, яку іконописці використовують віддавна. Малює тільки натуральними фарбами. Але, безперечно, є сучасним іконописцем.

Під час зустрічі зі студентами М.Скоп розповів про український традиційний іконопис, який був практично винищений у часи Радянського Союзу. Нині в Україні народна ікона починає відроджуватися. Михайло Скоп упевнений, що сильну ікону можна написати лише «серцем», з молитвою та незламною вірою, як це робили українські народні іконописці.

«Найкращий іконопис, як на мене, був у XVI столітті. Він ніжний, лагідний, на відміну від російського. Справжня українська ікона – добра Матір. Саме в рисах зображення і проявляється наш менталітет. Ми маємо любити своє, а не творити ікони за візантійськими зразками», – зауважив Михайло Скоп, розповідаючи про народні ікони – образú.

ІконописецьНа виставці представлені роботи, виконані в техніці українського середньовічного іконопису. Художник по-своєму інтерпретує євангельський сюжет та веде діалог із сучасністю. У кожній роботі Михайло Скоп прагне досягти ефекту присутності та емоційного контакту глядача з образом.

Деякі ікони, представлені на виставці, створено під час Революції Гідності на майданівських дошках. У роботах знайшли своє віддзеркалення сторінки нашого сьогодення. Старі дошки для ікон вибрано Михайлом не випадково, це не просто «данина традиції». Під час революційних подій він разом із батьком боровся на Майдані, там і народжувалися його роботи. Пізніше Михайло Скоп презентував свої твори для добродійного аукціону «Митці – Воїнам» (Львів і Трускавець, 2014 рік); «З любов’ю до України» (Стрий і Львів, 2014 р.); «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» («Художня сотня», Український Дім, Київ – 2014 р).