2028755568Дмитро СИДОРЕНКО,
юридичний факультет,
студент

2014 року ми вперше відсвяткували День захисника України 14 жовтня, у свято Покрови Пресвятої Богородиці. Виповнилося два роки цій даті. Як змінилося ставлення наших співвітчизників до цього свята?
Останнім часом ми можемо спостерігати ці зміни, проте, передусім, вони відбуваються всередині кожного українця, незалежно від статі, віку, поглядів. Жорстока війна змусила нас прокинутися, забути давні безглузді суперечки та об’єднатися задля однієї надважливої мети. Люди, загартовані Революцією Гідності, тепер мають чіткі наміри, і ніхто не зможе завадити їм відстоювати власну землю. Тож  14 жовтня  2016 року в Україні складно було знайти громадянина, який не розумів би значення старовинного козацького свята – обряду наших пращурів, які завжди сміливо й щиро захищали свою Батьківщину, – для теперішнього покоління.
Увечері на багатьох ток-шоу різних телеканалів ми спостерігали за дебатами на цю тему. Гості висловлювали свої думки, сперечалися одне з одним. Деякі експерти дивувалися: як можна взагалі проводити святкування з феєрверками, танцями і піснями, коли на Сході гинуть люди. Інші ж вважали, що це справа кожного, і не потрібно піддавати осуду за це. Скільки людей – стільки думок, кожен зробив свій вибір. Проте 14 жовтня мешканці великої та неподільної України виходили на вулиці свого міста, селища задля того, аби підтримати наших воїнів: підбадьорити добрим словом та пригостити гарячими напоями, передати листівки від школярів і студентів, забезпечити провізією, новими комплектами устаткування – усі  намагалися докласти максимальних зусиль.
Отже, День захисника України – це день українця, який у будь-якій життєвій ситуації залишається гідним громадянином і ладен підтримати свого співвітчизника. Цей день, коріння якого пов’язує нас із багатовіковим минулим нашої Батьківщини, відіграє значущу роль у творенні національної свідомості. І зважаючи на останні події, можна сміливо стверджувати: «Українець» – звучить гордо.