60210334_2239509219462506_1092610813627203584_oВолодимир СЕРГІЙЧУК,
історичний факультет

Після проголошення незалежності України, чого було досягнуто у тому числі завдяки потужній підтримці української діаспори, стало можливим вивчати історію вітчизняної еміграції та її зв’язок із Батьківщиною. Тому знання процесу виникнення і формування української діаспори, основних етапів еволюції її як феномену нашої нації, системи установ і організацій світового українства є не тільки важливим фактором утвердження світоглядних орієнтирів сучасного суспільства, а й застосуванням на практиці багаторічного досвіду співпраці наших мігрантів із рідною землею.
Зокрема, такі знання сьогодні потрібні в дипломатичних представництвах України за кордоном, діаспорних установах і організаціях, представництвах національних меншин, урядових і неурядових інституціях, архівних та музейних установах, у туристичній, науковій, організаційно-управлінській сферах, в органах державної влади і місцевого самоврядування; в аналітично-інформаційних інституціях. Стануть у пригоді вони й для працівників друкованих та електронних засобів масової інформації, в PR-технологіях, соціальних і культурних закладах, громадських організаціях, партіях тощо.
Саме з таких міркувань у нашому Університеті засновано кафедру історії світового українства, яка покликана готувати спеціалістів українознавчого, етноісторичного, джерелознавчого та історико-дипломатичного спрямування. Широкий спектр базових українознавчих дисциплін із поглибленим вивченням іноземних мов дає можливість майбутнім фахівцям займатися і дослідницькою роботою щодо минулого української діаспори, де ще дуже багато невивченого практично в усіх країнах світу, де зосереджено значні розселення наших земляків.
Педагогічний і науковий потенціал кафедри, який нараховує 5 докторів і 3 кандидати наук, дозволяє вже з початком нового навчального року відкрити не тільки освітньо-професійну програму «Світове українство в цивілізаційному поступі», а й ще одну – «Практична (публічна) історія», яка буде готувати фахівців у галузі історії національної безпеки української держави, її зовнішньополітичній діяльності, компаративістській історії національної безпеки зарубіжних країн, ролі національної безпеки у цивілізаційному, демократичному та культурологічному вимірах.
Окрім того, спеціалісти цього напряму докладно опановуватимуть знання з історії демократії як рушійної сили національної безпеки в розвитку суспільства, вивчатимуть досвід імплементації культурологічної складової національної безпеки; історії національної безпеки української держави, витоків її формування і реалізації; набуватимуть навичок історико-безпекової роботи в цій царині, інституційних важелів у збереженні та продовженні історичних традицій цієї важливої складової розбудови й утвердження Української незалежної держави.