Тарас МалковичРадослава Чекмишева

Тарас Малкович – випускник Інституту філології, нині аспірант кафедри теорії і практики перекладу з англійської мови, поет, перекладач, менеджер з міжнародних контактів видавництва Івана Малковича «Абабагаламага».

– Ви маєте досвід навчання в інших університетах, зокрема закордоном. Що найбільше вразило в тамтешніх порядках?
– Мені пощастило здобути стипендію програми Фулбрайта Visiting Researcher, за якою, закріпившись за певним американським університетом як дослідник, ти маєш доступ до численних університетських ресурсів, але використовуєш їх лише для свого проекту. Я був закріплений за одним з найкращих навчальних закладів – Колумбійським університетом Нью-Йорку. На правах вільного слухача відвідував там лекції з особливо цікавих  для мене дисциплін. до речі, цікаво, якби я був іноземним студентом, який потрапив за дослідницькою стипендією Фулбрайта до України – чи вдалося б мені отримати дозвіл на прослуховування лекцій в КНУ? Дуже на це сподіваюся, хоча й не беруся нічого припускати.
Якось мені потрібно було оформити багато звітної документації для Фулбрайтівського офісу від Колумбійського університету, то там навіть вжахнулися такій кількості різних документів. А що вразило особливо – там дуже багато молодих, активних і відданих своїй справі людей на відповідальних посадах.
Нещодавно вийшла доволі необґрунтована стаття про корупцію в Інституті філології КНУ. І ось зараз, згадуючи про зайву документацію у наших вишах, я починаю думати, що краще б автори подібних статей переймалися не псевдофактами корупції, адже мій особистий досвід свідчить про її відсутність в Інституті, а хоча б проблемою збереження дерев, з огляду на зайві тони паперу, витрачені на безліч довідок і звітів,  які й справді ускладнюють університетське життя дисертанта.
– Що Вам найбільше запам’яталося  під час навчання в КНУ?
– В Інституті філології КНУ в мене не було якихось абсолютно негативних вражень від тамтешніх викладачів, але були деякі постаті, рівень яких, на мою думку, значно перевищував інших непоганих професіоналів. Серед них – легендарний Сергій Михайлович Пригодій (на превеликий жаль, нині покійний), тоді завідувач кафедри зарубіжної літератури. Він фантастично викладав у мене на першому курсі античну літературу, а пізніше і короткий (чомусь) курс американської літератури. Так зацікавити мене, як пан Пригодій, не вмів відтоді, мабуть, жоден викладач. Хоча ні, був ще один, пан Панасьєв, який викладав моєму курсу історію перекладу. Він дивився на цей предмет значно ширше аніж, як я розумію, того вимагала програма цієї дисципліни, і я добре пам`ятаю, як деякі студенти через це страшенно обурювалися – їм здавалося, що розповідає він «не по темі», а я тим часом сидів з відкритим ротом…
– Ви відомий перекладач, над якими книжками Вам найцікавіше працювати?
– Я націлений незрівнянно більше на переклад поезії і кінофільмів, аніж прози, хоча й мав цінний досвід прозового перекладу «Несподіваної вакансії» Дж.К.Ролінґ (спільно з Віктором Морозовим). Також мені пощастило працювати перекладачем фільмів на українських кінофестивалях. Зараз якраз завершую роботу над своїм фулбрайтівським проектом (ось і повернулися до першого питання) – антологією молодої американської поезії. Це дуже цікавий проект, і мені поталанило виступити в ньому не лише перекладачем, а й укладачем. Сподіваюся, що на цьогорічному Форумі видавців у Львові її вже вдасться презентувати.