Микола БунгеМинуло 190 років відтоді, як у Києві прийшов у цей світ Микола Християнович Бунге – людина, перед якою і нинішні вітчизняні та іноземні економісти-теоретики й практики схиляють у пошані голови.

Після закінчення Київської гімназії киянин німецького роду Микола Бунге вступив на юридичний факультет Університету Св. Володимира. Після успішного закінчення його 1845 р. (зі ступенем кандидата законодавства) М.Бунге направили на роботу в Ніжинський ліцей. Після захисту дисертації і п’яти років викладацької роботи в ліцеї М.Бунге переведено до alma mater на посаду ад’юнкта кафедри політичної економії й статистики. 16 червня 1852 р. він блискуче захистив  дисертацію “Теорія кредиту” і здобув учений ступінь доктора політичних наук. Того ж року М.Бунге був затверджений екстраординарним професором  і призначений секретарем  заснованої царським указом Комісії для опису губерній Київського навчального округу.

В університеті він викладав політекономію спочатку на історико-філологічному факультеті, а від 1863 р. – на юридичному. В університеті М.Бунге вперше вводить невідому на той час форму навчання – практичні  заняття. Свої знання та ідеї молодий учений викладає в численних публікаціях про економіку, фінанси та право.

У той час, коли самодержавним бюрократизмом університети були позбавлені  виборчого права, а отже самоврядування, М.Бунге, перебуваючи на посаді ректора університету (уперше – в 35-літньому віці), домігся повернення  цьому навчальному закладові виборчого права.

По-батьківському піклувався про студентів – організовував для них гуртожитки, їдальні, бібліотеки. Загалом щодо студентів Микола Бунге проводив ліберальну політику: ніколи не перешкоджав проведенню студентських сходок і сам, як взірець для молоді, разом із професорами історії П.В.Павловим і В.Я.Шульгиним організував і очолив в університеті впливове угрупування – “ліберальний  тріумвірат”.

Улітку 1864-го М.Бунге, не залишаючи роботи в університеті, прийняв  запропоновану посаду керівника Київської контори Державного банку Російської імперії. Перебуваючи на цій посаді, він не тільки поліпшив діяльність цього закладу, а й сприяв налагодженню фінансової справи в Києві: заснував Товариство взаємного кредиту, приватні  кредитні установи та комерційний банк. Також Миколу Християновича обрали гласним міської Думи, тож йому доводилося безпосередньо вирішувати безліч питань міського господарства.

Усього освітянській ниві Микола Бунге віддав 35 років життя, з них 10 років був ректором Університету Св. Володимира.

Талановитий адміністратор і організатор навчального процесу, як бездоганний педагог М.Бунге виховав не одне покоління студентів, чимало з них стали відомими вченими.

Виконувати обов’язки ректора університету у 1871-1875 рр. М.Х.Бунге було складно: серед студентської молоді поширювався  рух протестів проти самодержавства, пожвавішало «ходіння в народ», посилився контроль навчальних закладів з боку влади. У відповідь на протести студентів царська адміністрація тимчасово закривала  університети, активістів арештовувала, відправляла до в’язниць та на заслання. Але Київському університетові в ці неспокійні роки пощастило уникнути таких репресивних заходів. Його адміністрація вміла розв’язувати проблеми молоді самостійно.

М.Х. Бунге тричі призначали на посаду ректора університету Св. Володимира, і щоразу Міністерство освіти в своєму розпорядженні зазначало: “…із залишенням на посаді Керівника Київської контори Державного Банку”. Пояснювалося це тим, що робота цього фінансиста була зразковою. А правління Товариства взаємного кредиту виділило 6800 карбованців сріблом для створення іменної стипендії цього банкіра.

У своїх публікаціях Микола Християнович переконливо доводив, що для поліпшення  фінансового й економічного становища в  імперії необхідно першочергово позбутися залишків кріпацтва та обмеження приватного підприємництва, розвивати державні й приватні комерційні заклади, враховувати досвід західноєвропейських країн і специфічні умови господарювання в Росії.

У червні 1880 р. за рекомендацією і з дозволу Олександра ІІ Миколу Бунге призначають на посаду товариша (заступника) міністра фінансів С.О.Грейга. У липні того ж року Київська міська Дума, обравши Миколу Християновича почесним громадянином міста, урочисто провела його до Петербурга.

Через два роки М.Х.Бунге очолив Міністерство фінансів і працював на цій посаді упродовж чотирьох років, а від 1887 р. і до останніх днів життя наш земляк обіймав посаду  Голови Комітету міністрів Російської імперії.

М.Бунге належав до нового на той час типу державних діячів, які досконало знали свою справу, вміли вбачати перспективу і в ім’я прогресу діяли без вагань. Обіймаючи високі державні посади, він проводив політику, спрямовану на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції, на розширення зовнішніх ринків, удосконалення зовнішньоторговельної та митної політики, здійснення заходів, які заохочували національне виробництво й експорт, виступав за мирну зовнішню політику.

Похований він був, за заповітом, біля могили матері на німецькій ділянці Байкового кладовища.

Ігор ВИННИЧЕНКО,

доцент географічного факультету