Бек на третюСтудент юридичного факультету КНУ Бекір Аблаєв з дитинства пише оповідання. Його остання збірка «Тривожні часи», що вийшла наприкінці минулого року, складається з оповідань про кримських татар, про довоєнний Крим, про депортацію і життя на чужині. Молодий автор намагався вписати туди всі спогади, які отримав від дідуся й бабусі, від інших людей, які пережили ті лихі часи.
– Кожне з оповідань я писав крізь призму конкретної сім’ї, хотів показати, як депортація вплинула на історію кожної родини, – пояснює Бекір. – Для мене було дуже важливо написати про це ще й тому, що наше покоління не так багато знає про кримських татар і ті трагічні сторінки їхньої історії.
Свої перші кроки в літературі юнак пов’язує з дідусем Абдурешитом, який змалку розповідав йому безліч казок і легенд, пов’язаних із Кримом. Уже тоді хлопчик мріяв видати книгу з дідовими оповідками. Здійснив мрію у 12 років. Збірка так і називалася – «Розповіді мого діда», на її сторінках змальовано національний побут кримських татар минулого століття.
Тема депортації завжди цікавила Бекіра, ця трагедія зачепила і його родину. Юнак багато їздив селищами рідного Нижньогірського району і записував історії очевидців 18 травня 1944 року. Вони й стали основою нової книги.
– Я закликаю нове покоління кримських татар частіше розпитувати у дідусів і бабусь про ті жахливі події, – наголошує Бекір Аблаєв. – Адже з кожним роком залишається дедалі менше свідків депортації. Якщо ми зможемо зберегти цю пам’ять, то зможемо захистити свою історію, культуру і традиції, сприяти тому, аби такі трагічні події не могли повторитися.
На думку Бекіра, нинішня окупація Криму має спільні риси з депортацією зразка 1944 року: чимало кримських татар були змушені покинути півострів, окупаційна влада порушує природні права людини, у Криму заарештовано близько 100 осіб, внаслідок чого 160 дітей позбавлені батьківської опіки. На території Криму знову проблеми з мовою, традиціями, культурою кримськотатарського народу, окупаційна влада скасовує заходи національного характеру, що дуже б’є по культурі і самоідентифікації народу.